Українські назви України — українською

Аналізуючи Google Maps та позначення місць, які користувачі додають у соціальних мережах, часто помічаємо неправильне написання назв українських міст, селищ і сіл — русизми, полонізми та форми, що не відповідають сучасним нормам української мови.

Тому варто звернутися до місцевих краєзнавців, мовознавців, журналістів, органів місцевого самоврядування та всіх небайдужих: перевіряймо й правильно позначаймо назви наших населених пунктів українською мовою.

Назва міста чи села — це не просто напис на карті. Це частина нашої історії, культури, пам’яті та національної ідентичності.

Особливо важливо, щоб правильні українські назви використовувалися не лише в офіційних документах, а й у цифровому просторі — на картах, у соціальних мережах, довідниках та інформаційних ресурсах.

Це має стати загальнонаціональною політикою держави. У час, коли Україна протистоїть російській агресії, український інформаційний та культурний простір повинен бути впорядкований і захищений.

Україна має називати свої міста, селища та села їхніми правильними українськими іменами.

Не перекручуймо. Не русифікуймо. Не полонізуймо....

Говорімо, пишімо й позначаймо Україну українською!

Освятили оновлений Хрест на могилі Героїв України

Слава Ісусу Христу!

Слава навіки!

Сьогодні, у день Успіння Пресвятої Богородиці, всією парафіяльною спільнотою с. Мар’янівки відзначили 35-літній ювілей освячення могили Січових Стрільців та воїнів Української Повстанської Армії та освятили оновлений Хрест.

У молитві згадуємо Героїв України — тих, хто захищав нашу Батьківщину в минулому, і тих, хто й сьогодні продовжує боронити її від ворога. Молимося за Україну, за її захисників та за перемогу і мир на нашій землі.

Дбаючи про могили та пам’ятники Героїв нашої Батьківщини, ми дбаємо про збереження історичної пам’яті та наше майбутнє. Пам’ять про тих, хто віддав своє життя за свободу України, є нашою відповідальністю перед наступними поколіннями.

Нехай ця пам’ять буде живою, а наша молитва — щирою. І нехай Господь допоможе українському народові вистояти та не дозволить нікому й ніколи нас скорити чи поневолити.

Вічна пам’ять Героям України!

Слава Україні!

Героям слава!

15.08.2026 р. Б. с. Мар'янівка.

З архіву Микулинецької парафії. Історичні воєнні свідчення

Історія є вчителькою життя.

Маю таку велику честь працювати з архівними документами нашої Микулинецької парафії, які показують надзвичайно активне духовне та національне життя. З документів знаємо, що в парафії існували церковні братства: Найсвятіших Тайн, Апостольства молитви та Тверезості. Вони також розповідають про архиєрейські візитації, а також фіксують події з життя парафії.

Так, у книзі, яка називається «Виказ маєткового стану парохії Микулинці», знаходимо інформацію про візитацію владики Никити Бутки, що відбулася 04.07.1937 р. Б., а також опис подій 1944 року.

Читаємо:

«Рік Господній 1944

Вже від Рождества Христового почалися рухи німецьких військ які відступали, тому і почав уставати всякий рух торговельний, що за гроші нічого не мож набути. Майно всі продавали лиш за виміну инших річей так, що гроші стались безужиткові, тому і таки висилано дуже мало.

Дня 22 березня 1944 вступила в Микулинці і поблизові села Червона Армія СССР і вся готівка в сумі 6900 стала безвартісна, окрім срібної валюти яка переховується».

"Я боровся доброю борнею, скінчив біг - віру зберіг". (2 Тим. 4, 7)

Боже, дай нам мудрості, мужності й сили вистояти у нашій боротьбі та, з Твоєю допомогою, здобути справедливий мир і перемогу.

Підготував о. декан Іван Зозуля.

P. S. Запрошуємо також відвідати наш парафіяльний блог та читати нові публікації з історії, духовності й життя нашої парафії.

https://mykulynugcc.blogspot.com 

Священник сьогодення... - Яким він має бути?

Сучасний священник не покликаний бути ані артистом, ані шоуменом. Його покликання — бути учнем і слугою Ісуса Христа.

Це не означає, що він має бути похмурим чи нерадісним. Христос був близький до людей, умів говорити так, що Його слухали, співчував, плакав, радів, сідав за стіл із грішниками. Але Він ніколи не пристосовував істину до смаків натовпу, щоб сподобатися.

Тому сучасний священник має:

- вірно проповідувати Євангеліє, навіть коли це незручно;

- бути свідком Христа більше, ніж популярною особистістю;

- любити людей, але не шукати людської слави;

- використовувати сучасні засоби комунікації, але не перетворювати віру на розвагу;

- вести людей до Христа, а не прив'язувати їх до себе.

Святий апостол Павло нагадує: «Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою» (Гал. 1, 10).

Якщо священник лише розважає, люди можуть захоплюватися ним, але не навертатися до Бога. Якщо ж він послідовно служить Христові, то навіть без гучних ефектів його служіння приносить плід, бо в центрі залишається не особистість священника, а Сам Господь.

Саме те, чого торкається Божа рука, має справжню цінність і в майбутньому приносить щедрі плоди. (Пор. Мт. 13, 8 ).

Спогади. Став с. Мар'янівка.

Спогади. Став с. Мар'янівка.

Став у селі Мар'янівка (Великоберезовицька громада Тернопільського району), розташований у самому центрі села на річці Нішла, тривалий час був наповнений водою. На жаль, нині водойма повністю висохла.

/13.07.2026 р.Б./

Благословення полів у с. Мар'янівка

Сьогодні разом із нашими аграріями ми вкотре благословили і освятили поля та працю їхніх рук, довіряючи її Господу Богу.

У спільній молитві ми слухали Євангельське слово та просили заступництва святого Ісидора Хлібороба. Він був звичайним мирянином і землеробом, жив простим життям в Іспанії та відійшов до Господа 15 травня 1130 року. Його історія є прикладом того, як прагнення до святості може втілюватися у щоденному житті.

Святий Ісидор щодня брав участь у Божественній Літургії. Благочестива традиція розповідає, що в той час, коли він перебував у храмі на Службі Божій, ангели виконували за нього польові роботи. Він також відзначався великою любов’ю до бідних і дбав про належне ставлення до тварин.

До лику святих Ісидора було зараховано у 1622 році разом зі святими Ігнатієм Лойолою, Франциском Ксаверієм, Терезою Авільською та Филипом Нері.

«Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати. Іде з плачем, несучи мірку зерна. Повертається додому радісний, несучи снопи свої».

Пс. 126 (125), 5–6.

01.06.2026 р. Б. с. Мар'янівка

Св. Ісидор Хлібороб. (Світлина з відкритих джерел)

Ми постійно формували нашу ідентичність

Сьогодні, з нагоди Дня вишиванки та Дня Героїв, пригадалися світлі моменти наших спільних святкувань у парафіях "Парафія УГКЦ с.Мар'янівка і с.Йосипівка" — Дня вишиванки та Дня Незалежності України. Пройшли роки, але скільки важливого було посіяно…

Маленькими кроками ми разом будували й утверджували нашу національну та християнську ідентичність. Через молитву, спільність, українську пісню, вишиванку та живу віру ми вчилися бути собою — народом, що пам’ятає свої корені й дивиться у майбутнє з надією.

Нехай пам’ять про наших Героїв, любов до своєї історії та віра в Бога й надалі єднають нас і зміцнюють.

©2026 р. о. Іван Зозуля.