Священник сьогодення... - Яким він має бути?

Сучасний священник не покликаний бути ані артистом, ані шоуменом. Його покликання — бути учнем і слугою Ісуса Христа.

Це не означає, що він має бути похмурим чи нерадісним. Христос був близький до людей, умів говорити так, що Його слухали, співчував, плакав, радів, сідав за стіл із грішниками. Але Він ніколи не пристосовував істину до смаків натовпу, щоб сподобатися.

Тому сучасний священник має:

- вірно проповідувати Євангеліє, навіть коли це незручно;

- бути свідком Христа більше, ніж популярною особистістю;

- любити людей, але не шукати людської слави;

- використовувати сучасні засоби комунікації, але не перетворювати віру на розвагу;

- вести людей до Христа, а не прив'язувати їх до себе.

Святий апостол Павло нагадує: «Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою» (Гал. 1, 10).

Якщо священник лише розважає, люди можуть захоплюватися ним, але не навертатися до Бога. Якщо ж він послідовно служить Христові, то навіть без гучних ефектів його служіння приносить плід, бо в центрі залишається не особистість священника, а Сам Господь.

Саме те, чого торкається Божа рука, має справжню цінність і в майбутньому приносить щедрі плоди. (Пор. Мт. 13, 8 ).

Спогади. Став с. Мар'янівка.

Спогади. Став с. Мар'янівка.

Став у селі Мар'янівка (Великоберезовицька громада Тернопільського району), розташований у самому центрі села на річці Нішла, тривалий час був наповнений водою. На жаль, нині водойма повністю висохла.

/13.07.2026 р.Б./

Благословення полів у с. Мар'янівка

Сьогодні разом із нашими аграріями ми вкотре благословили і освятили поля та працю їхніх рук, довіряючи її Господу Богу.

У спільній молитві ми слухали Євангельське слово та просили заступництва святого Ісидора Хлібороба. Він був звичайним мирянином і землеробом, жив простим життям в Іспанії та відійшов до Господа 15 травня 1130 року. Його історія є прикладом того, як прагнення до святості може втілюватися у щоденному житті.

Святий Ісидор щодня брав участь у Божественній Літургії. Благочестива традиція розповідає, що в той час, коли він перебував у храмі на Службі Божій, ангели виконували за нього польові роботи. Він також відзначався великою любов’ю до бідних і дбав про належне ставлення до тварин.

До лику святих Ісидора було зараховано у 1622 році разом зі святими Ігнатієм Лойолою, Франциском Ксаверієм, Терезою Авільською та Филипом Нері.

«Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати. Іде з плачем, несучи мірку зерна. Повертається додому радісний, несучи снопи свої».

Пс. 126 (125), 5–6.

01.06.2026 р. Б. с. Мар'янівка

Св. Ісидор Хлібороб. (Світлина з відкритих джерел)

Ми постійно формували нашу ідентичність

Сьогодні, з нагоди Дня вишиванки та Дня Героїв, пригадалися світлі моменти наших спільних святкувань у парафіях Парафія УГКЦ с.Мар'янівка і с.Йосипівка — Дня вишиванки та Дня Незалежності України. Пройшли роки, але скільки важливого було посіяно…

Маленькими кроками ми разом будували й утверджували нашу національну та християнську ідентичність. Через молитву, спільність, українську пісню, вишиванку та живу віру ми вчилися бути собою — народом, що пам’ятає свої корені й дивиться у майбутнє з надією.

Нехай пам’ять про наших Героїв, любов до своєї історії та віра в Бога й надалі єднають нас і зміцнюють.

©2026 р. о. Іван Зозуля.

У Микулинецькому деканаті відбувся вишкіл для мирян

16 травня у Микулинецькому закладі освіти відбувся формаційний вишкіл для мирян Микулинецького деканату Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ. Участь у заході взяли представники парафіяльних спільнот, а саме: дяки, паламарі, касири, старші брати та сестриці.

Зустріч розпочалася спільною молитвою, після чого учасники долучилися до навчально-просвітницької програми.

Отець Михайло Забанджала ознайомив присутніх з історією Української Греко-Католицької Церкви.

Про відповідальність християнина у сучасному світі говорила пані Анна Зварич у доповіді «Що означає бути відповідальним християнином?». Доповідачка наголосила, що Ісус Христос має бути в центрі нашого життя.

Отець-доктор Олег Хортик представив тему, присвячену устрою парафії та мирянському служінню згідно з Парафіяльним правильником УГКЦ. Учасники мали змогу краще зрозуміти структуру парафіяльного життя та роль кожного вірного у спільноті Церкви.

Про значення храму як святого місця та культуру поведінки у святині розповів отець Володимир Козак, акцентуючи увагу на духовному переживанні молитви й пошані до Божого дому.

На завершення декан Микулинецького деканату отець Іван Зозуля подякував усім за участь, а відтак усі спільно помолилися за Україну, перемогу і мир, за українських воїнів, а також за полеглих і безвісти зниклих.

Нехай здобуті знання стануть натхненням до ще ревнішого служіння Богові та ближнім.

Джерело: Микулинецький деканат УГКЦ

У храмі с.Мар'янівка освятили новий фелон

 «Священнослужителі звершують богослужіння в літургійних ризах, які символізують нове життя у Воскреслому Христі». (Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», № 633)

Сьогодні у парафії с. Мар’янівка, після Служби Божої, освятили нові ризи.

Щиро дякуємо нашим жертводавцям за новий фелон. Нехай Господь щедро благословить Вас і дарує многії літа! (03.05.2026 р. Б.)

5-та річниця з дня переставлення о. Володимира Білінського

10 квітня 2021 року відійшов до вічності о. Володимир Білінський — багатолітній парох сіл Велика Лука та Миролюбівка. Цього року ми знову зупиняємося в молитві, згадуючи вже 5-ту річницю з дня його переставлення.

Отець Володимир залишив по собі не лише роки служіння, але передусім — живий слід у серцях людей. Він був людиною щирою і відкритою, уважною до кожного, хто приходив із болем чи радістю. 

Його пастирське служіння було сповнене любові до Бога і людей. Він умів бути поруч: підтримати, вислухати, розрадити. Для багатьох він став не лише священником, але й духовним батьком, другом, тихим свідком Божої присутності в щоденному житті.

Особливим знаком його відданості стало те, що перед своїм відходом до Господа він разом із парафіянами повністю відреставрував храм і впорядкував церковне подвір’я у селі Велика Лука. Це був плід спільної праці, віри та любові — ніби тихе завершення його земної місії. Зробив, що мав, і відійшов до Господа. (Пор. Лк. 17, 10)

Сьогодні ми вдячно згадуємо його життя і служіння. Молимося за упокій його душі та єднаємося в молитві з родиною і всіма парафіянами, серед яких він служив.

Щирі співчуття сім’ї о. Володимира та всім, хто його знав і любив.

Вічна йому пам’ять.