Спогади. Став с. Мар'янівка.

Спогади. Став с. Мар'янівка.

Став у селі Мар'янівка (Великоберезовицька громада Тернопільського району), розташований у самому центрі села на річці Нішла, тривалий час був наповнений водою. На жаль, нині водойма повністю висохла.

/13.07.2026 р.Б./

Благословення полів у с. Мар'янівка

Сьогодні разом із нашими аграріями ми вкотре благословили і освятили поля та працю їхніх рук, довіряючи її Господу Богу.

У спільній молитві ми слухали Євангельське слово та просили заступництва святого Ісидора Хлібороба. Він був звичайним мирянином і землеробом, жив простим життям в Іспанії та відійшов до Господа 15 травня 1130 року. Його історія є прикладом того, як прагнення до святості може втілюватися у щоденному житті.

Святий Ісидор щодня брав участь у Божественній Літургії. Благочестива традиція розповідає, що в той час, коли він перебував у храмі на Службі Божій, ангели виконували за нього польові роботи. Він також відзначався великою любов’ю до бідних і дбав про належне ставлення до тварин.

До лику святих Ісидора було зараховано у 1622 році разом зі святими Ігнатієм Лойолою, Франциском Ксаверієм, Терезою Авільською та Филипом Нері.

«Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати. Іде з плачем, несучи мірку зерна. Повертається додому радісний, несучи снопи свої».

Пс. 126 (125), 5–6.

01.06.2026 р. Б. с. Мар'янівка

Св. Ісидор Хлібороб. (Світлина з відкритих джерел)

Ми постійно формували нашу ідентичність

Сьогодні, з нагоди Дня вишиванки та Дня Героїв, пригадалися світлі моменти наших спільних святкувань у парафіях Парафія УГКЦ с.Мар'янівка і с.Йосипівка — Дня вишиванки та Дня Незалежності України. Пройшли роки, але скільки важливого було посіяно…

Маленькими кроками ми разом будували й утверджували нашу національну та християнську ідентичність. Через молитву, спільність, українську пісню, вишиванку та живу віру ми вчилися бути собою — народом, що пам’ятає свої корені й дивиться у майбутнє з надією.

Нехай пам’ять про наших Героїв, любов до своєї історії та віра в Бога й надалі єднають нас і зміцнюють.

©2026 р. о. Іван Зозуля.

У Микулинецькому деканаті відбувся вишкіл для мирян

16 травня у Микулинецькому закладі освіти відбувся формаційний вишкіл для мирян Микулинецького деканату Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ. Участь у заході взяли представники парафіяльних спільнот, а саме: дяки, паламарі, касири, старші брати та сестриці.

Зустріч розпочалася спільною молитвою, після чого учасники долучилися до навчально-просвітницької програми.

Отець Михайло Забанджала ознайомив присутніх з історією Української Греко-Католицької Церкви.

Про відповідальність християнина у сучасному світі говорила пані Анна Зварич у доповіді «Що означає бути відповідальним християнином?». Доповідачка наголосила, що Ісус Христос має бути в центрі нашого життя.

Отець-доктор Олег Хортик представив тему, присвячену устрою парафії та мирянському служінню згідно з Парафіяльним правильником УГКЦ. Учасники мали змогу краще зрозуміти структуру парафіяльного життя та роль кожного вірного у спільноті Церкви.

Про значення храму як святого місця та культуру поведінки у святині розповів отець Володимир Козак, акцентуючи увагу на духовному переживанні молитви й пошані до Божого дому.

На завершення декан Микулинецького деканату отець Іван Зозуля подякував усім за участь, а відтак усі спільно помолилися за Україну, перемогу і мир, за українських воїнів, а також за полеглих і безвісти зниклих.

Нехай здобуті знання стануть натхненням до ще ревнішого служіння Богові та ближнім.

Джерело: Микулинецький деканат УГКЦ

У храмі с.Мар'янівка освятили новий фелон

 «Священнослужителі звершують богослужіння в літургійних ризах, які символізують нове життя у Воскреслому Христі». (Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», № 633)

Сьогодні у парафії с. Мар’янівка, після Служби Божої, освятили нові ризи.

Щиро дякуємо нашим жертводавцям за новий фелон. Нехай Господь щедро благословить Вас і дарує многії літа! (03.05.2026 р. Б.)

5-та річниця з дня переставлення о. Володимира Білінського

10 квітня 2021 року відійшов до вічності о. Володимир Білінський — багатолітній парох сіл Велика Лука та Миролюбівка. Цього року ми знову зупиняємося в молитві, згадуючи вже 5-ту річницю з дня його переставлення.

Отець Володимир залишив по собі не лише роки служіння, але передусім — живий слід у серцях людей. Він був людиною щирою і відкритою, уважною до кожного, хто приходив із болем чи радістю. 

Його пастирське служіння було сповнене любові до Бога і людей. Він умів бути поруч: підтримати, вислухати, розрадити. Для багатьох він став не лише священником, але й духовним батьком, другом, тихим свідком Божої присутності в щоденному житті.

Особливим знаком його відданості стало те, що перед своїм відходом до Господа він разом із парафіянами повністю відреставрував храм і впорядкував церковне подвір’я у селі Велика Лука. Це був плід спільної праці, віри та любові — ніби тихе завершення його земної місії. Зробив, що мав, і відійшов до Господа. (Пор. Лк. 17, 10)

Сьогодні ми вдячно згадуємо його життя і служіння. Молимося за упокій його душі та єднаємося в молитві з родиною і всіма парафіянами, серед яких він служив.

Щирі співчуття сім’ї о. Володимира та всім, хто його знав і любив.

Вічна йому пам’ять.

Мій Ангел... молюся... запалюю свічку

Сьогодні молюся на могилі сина. Знову бачу Ангела.

Молюся: «Христос воскрес із мертвих…» і дякую Богові за те, що могилу мого ангела допомагають нам доглядати батьки.

Запалюю свічку, поливаю квіти — на серці сум і водночас тиха, осяяна світлом дня радість. Дякую...

м. Бучач, Федорова гора

22.04.2026 р. Б.