четвер, 19 листопада 2026 р.

Щит св. Патрика

Я встаю з великою міццю, яку дає поклик Пресвятої Трійці, з вірою в Троїчну Єдність, із Творцем всесвіту. 

Я встаю з міццю Христового Втілення і Його поховання, з міццю Його Воскресіння і Його Вознесіння, з міццю Його пришестя на Судний день.

Я встаю з силою любові серафимів, із послухом ангелів, зі служінням архангелів, з надією на воскресіння по нагороді, з молитвою Патріархів, пророцтвами Пророків, проголошенням Євангелія Апостолами, вірою Ісповідників, чистотою святих дів, з учинками людей праведних.

Я встаю з міццю Небес, із ясністю сонця, білістю снігу, красою вогню, зі швидкістю блискавки, прудкістю вітру, глибиною моря, надійністю землі, з твердістю скель. 

Я встаю з Божою силою, аби мене провадила, з Божою міццю, аби мене підтримувала, з Божою мудрістю, аби мене повчала, з Божим оком, аби наді мною чувало, з Божим вухом, аби мене слухало, з Божим Словом, аби дало мені мову, з Божою рукою, аби мене провадила, з Божою дорогою, аби стелилася переді мною, із Божим щитом, аби мене закривав, із Божою армією, аби мене оберігала: від сітей демонів, від впадіння у вади, від пожадань тілесних, від кожного, хто снує плани, аби мені зашкодити, чи близько він, а чи далеко, чи він один, а чи їх багато. 

Закликаю нині всі ці чесноти проти всілякої ворожої безжальної сили, яка могла би накинутись на моє тіло чи душу, проти захоплення фальшивими пророками, проти чорного закону поганства, проти фальшивих законів єресей, проти підступного поклоніння людині, проти чар жінок, ковалів і друїдів, проти всілякого знання, що засліплює людську душу. 

Христе, оберігай мене нині від отрути, від згоряння, від утоплення, від поранення, аби я міг отримати прещедру нагороду. 

Христос зі мною, Христос переді мною, Христос за мною, Христос у мені, Христос по моїй правиці, Христос по моїй лівиці, Христос, коли я лежу, Христос, коли я сиджу, Христос, коли я встаю. 

Христос у серці кожної людини, яка думає про мене, Христос в устах кожної людини, яка говорить до мене, Христос у кожному оці, яке мене бачить, Христос у кожному вусі, яке мене чує. 

Я встаю нині з великою міццю, яку дає поклик Пресвятої Трійці, з вірою в Трійцю в Єдності, із Творцем всесвіту.

Спасіння приходить від Господа, спасіння приходить від Христа: нехай Твоє Спасіння, Господи, залишиться з нами назавжди. Амінь.



понеділок, 16 листопада 2026 р.

Дні духовної віднови для родин полеглих та безвісти зниклих у Зарваниці

Для родин полеглих та безвісти зниклих, які є учасниками центру «Дім Світла», що діє при парафії Пресвятої Трійці в Микулинцях, 11–13 листопада у «Марійському духовному центрі Зарваниця» відбулися Дні духовної віднови.

Ці дні стали можливими з благословення Преосвященнішого митрополита Теодора та за підтримки владики Володимира.

Реколекції проводив о. Петро Майба, голова Патріаршої комісії у справах освіти та виховання УГКЦ.

Ми молилися, слухали Боже Слово, роздумували над сенсом життя, вчилися відкривати свої серця для Господа та разом будували нашу спільноту.

Це був час молитви, тиші, роздумів, щирих розмов і взаємної підтримки. Час, коли можна було зупинитися, побути перед Богом і відчути, що поруч є люди, які розуміють і підтримують.

Дім — це там, де на тебе чекають і де тебе люблять. 🤍

Нехай Господь благословить кожну родину, яка пройшла ці дні духовної віднови, дарує сили, мир у серці та надію. 🙏


А що завтра? 

Чекаємо на усіх Вас у нашому центрі «Дім Світла» за адресою:

 с-ще Микулинці, вул. Лесі Українки, 3, 

або за телефоном: 098 463 1968.

Керівник центру о. Іван Зозуля.

https://www.facebook.com/share/1EzS7Qs57u/



Реколекції провів о. Петро Майба, голова Патріаршої Комісії Освіти та Виховання УГКЦ


четвер, 29 жовтня 2026 р.

Чого нас може навчити історія новомучеників УГКЦ?

Вивчаючи історію новомучеників УГКЦ ХХ століття, що ми можемо зрозуміти й чого навчитися?

З одного боку, це історія приходу атеїстичної радянської системи, спроб ліквідації нашої Церкви, переслідування духовенства та вірних. З іншого — насадження Російської Православної Церкви, яка перебувала під повним контролем тієї ж атеїстичної радянської системи.

Ця історія вчить нас цінувати духовну свободу, берегти свою церковну ідентичність і не дозволяти викривляти наше минуле.

Бережімо та відстоюймо справжню історичну правду!


о. Іван Зозуля, декан Микулинецький. 29.10.2026 р. Б.


Історія новомучеників УГКЦ: https://synod.ugcc.ua/data/blazhenni-novomuchennyky-ugkts-imena-ta-tsikavi-fakty-do-richnytsi-yhnoy-beatyfikatsiy-6370/


Церква свв. апп. Петра і 
Павла, с. Йосипівка. Автор ікони Андрій Кульгавець.



четвер, 22 жовтня 2026 р.

Пам’ятаймо святого папу Івана Павла ІІ та ісповідників віри нашого народу

Завершується день, і дуже не хотілося б, щоб ми бодай коротко не згадали святого наших днів — папу Івана Павла ІІ.

Ікона, яку пропоную розглянути, написана молодим іконописцем Андрієм Кульгавцем із певною метою: розкрити життя Христової Церкви в умовах тоталітарного режиму — від переслідувань до відродження в наш час.

Митрополит Андрей Шептицький духовно готував Церкву до випробувань і переслідувань. Патріарх Йосиф Сліпий, багатолітній в’язень радянського режиму, провадив вірних у найтяжчі часи, а після звільнення об’єднував українців на еміграції.

Архимандрит Климентій Шептицький разом зі своїм рідним братом, митрополитом Андреєм, спричинився до відновлення східного монашества студійського уставу.

Єпископ Йосафат Коциловський уособлює страждання тих, хто зазнав переслідувань, ув’язнення та депортацій, зокрема під час акції «Вісла».

Митрополит Володимир Стернюк опікувався вірними в Україні в часи підпілля та допомагав готувати Церкву до виходу з нього.

Патріарх Мирослав Іван Любачівський очолив Церкву в період її відродження в незалежній Україні.

А папа Іван Павло ІІ відіграв важливу роль у протистоянні комунізму й радянському тоталітаризму. У 2001 році, відвідуючи Україну, він проголосив блаженними новомучеників Української Греко-Католицької Церкви.

Ця ікона — не лише зображення визначних постатей. Це свідчення живої історії Церкви, її страждань, вірності Христові та незламності духу. Кожна з цих постатей по-своєму пройшла шлях служіння, випробувань і свідчення віри.

Церква вистояла, бо навіть у найтемніші часи залишалася вірною Христові.

22.10.2026 р. Б. о. Іван Зозуля.


понеділок, 28 вересня 2026 р.

Свідчення зцілення за посередництвом Матері Божої з Підкаменя

Свідчення зцілення за посередництвом Матері Божої з Підкаменя. 

Ще із 30-х рр. XVIIІ ст. домініканцями було заведено спеціальну книгу, куди записували випадки зцілень та навернень, пов’язаних із чудотворною іконою Підкамінської Богородиці. Кожне зізнання перевіряла на правдивість спеціальна комісія, опитувала свідків, фіксувала час, місце та ін. До сьогодні збереглася тільки незначна частина описів чуд, що були залучені до літературного обігу, - всі інші свідчення зникли разом із архівом у першій пол. XXст. Слава про святиню в Підкамені розійшлася далеко за межі України. Один із уцілілих записів свідчить:“...

У 1702 р., в сам день Благовіщення, прибув сюди чоловік аж із Хорватії на ім’я Гавриїл Ведидович. Був незрячим, але завдяки вірі не боявся довгої виснажливої дороги. Йшов із надією, що прозріє. І Марія винагородила бідного паломника – ще за 20 миль від Підкаменя чоловік побачив сніг, що танув...” Підкаміньську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було урочисто короновано.

У 1725 р. Святійший Отець Папа Римський Венедикт XIII прислав для неї з Риму золоті освячені корони. Ікона мала також коштовні майстерно виготовлені шати. 

Раджу всім, хто ще не побував у цьому святому місці, організувати паломництво та обов’язково його відвідати. Це особлива нагода для молитви, духовного відновлення та глибшого пізнання нашої християнської спадщини.


https://photomozajika.blogspot.com/2023/08/blog-post_19.html?m=1









Ієромонах о. Методій (Микола Костюк) відновитель монашого життя у Підкамені.




субота, 26 вересня 2026 р.

Проща освітян у Старуні та відвідини монастиря в Погоні

Сьогодні відбулася проща освітян, у якій взяли участь учителі та вихователі Микулинецької громади. Прощу організував відділ освіти на чолі з Наталією Іванівною Яцух, а духовну опіку над паломниками здійснював о. декан Іван Зозуля.

Перед Божественною Літургією учасники мали можливість приступити до Святої Сповіді та приготувати свої серця до спільної молитви.

Божественну Літургію очолив боголюбивий єпископ Кир Петро Лоза, єпископ Сокальсько-Жовківський. У своєму слові до учасників владика нагадав про одну з найважливіших істин нашої віри: усі ми є люблені Господом Богом. Саме з усвідомлення Божої любові починається наша сила, служіння та відповідальність за тих, кого Господь довірив нашій опіці.

Дорогою додому ми мали нагоду відвідати монастир отців Василіян у Погоні, помолитися та ще раз пережити радість спільної духовної мандрівки.

Щиро дякуємо Господеві за цей
благодатний день, за спільну молитву, зустрічі та можливість разом будувати єдність освітянської спільноти.

Нехай Божа любов, яку сьогодні ми особливо відчули, буде джерелом сили для кожного освітянина у його щоденному служінні дітям та молоді.







Ікони простріляні енкаведистами






Більше фото дивись за посиланням:




субота, 19 вересня 2026 р.

19 вересня парафіяни с. Мар'янівки відвідали монастир у Підкамені

Сьогодні ми звершили довгоочікуване паломництво до монастиря у Підкамені.


Планували цю подорож давно, адже історія поєднала нас у особливому вимірі — сакрального мистецтва.

У 1894 році художник Степан Томасевич написав п’ять ікон для нашої церкви. Дві з них особливо промовисто засвідчують його натхнення іконами з Підкамінського монастиря. https://photomozajika.blogspot.com/.../blog-post_19.html...
Тож сьогоднішнє паломництво стало для нас не лише мандрівкою до святого місця, а й своєрідним поверненням до джерел, які понад століття тому надихнули митця і залишили свій слід у духовній та мистецькій спадщині нашої парафії.
Історія оживає тоді, коли ми самі торкаємося її живих свідків.