Блог о.Івана Зозулі | #kohelethomilia
Добрі поради:
📍Не кожний шторм приходить, щоби зруйнувати твоє життя. Деякі приходять, щоби очистити твій шлях.
📍Якщо ти ненавидить - означає тебе перемогли.
📍Найбільша перемога - перемога над своїм негативним мисленням.
(Сократ)
📍Наші сумніви заставляють нас втрачати те, що ми могли би осягнути, якщо би не піддавалися страху.
(Вільям Шекспір)
17.04.2024 р. Б., ми біля церкви посадили саджанці з липи вік якої понад 300 років, котра росте у центрі села біля проборства, про котру складають вірші та пишуть пісні.
******
ПІСНЯ ПРО МАР’ЯНКУ
Побачив у літнім серпанку
З поля, де квітли жита.
Рідну чудову Мар’янку,
Що в серці зберіг на літа.
В цьому селі народився,
В ньому зустрів я любов,
Звідти у світ я полинув
І повернувсь тепер знов.
Я повернувсь, щоб вклонитись
Землі, де хата була,
Низько вклонитись і липі,
Що посеред села.
Липі понад триста років,
Бджоли над нею гудуть.
Щоранку стрічає привітно
Дітей, що у школу ідуть.
Рідне село не забуду,
Де би не був у світах,
І повертатися буду,
Хоч сивий вже — у літах.
Любимо всі ми Мар’янку —
Забути не можем її.
Про ночі, замріяні ранки
Співають пісні солов’ї.
-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-
*Мар’янка — історична назва села Мар’янівка Тернопільського району.
Ярослав ВАСИЛЬЦЬО.
слова та музика.
Джерело:
г. «Подільське слово», №1-2(4689-4690) від 01 січня 2007 року.
Слава Ісусу Христу!
Дорога мамо, - п.Анно, дорогий тату - п.Юріє, дорогий брате Василю з сім'єю, всечесні отці, щиро дякую за вашу молитву та присутність, дорогий отче Романе (Зощук), дякую за сьогоднішнє слово розради, підтримки, якої ми всі так потребуємо! Дорога родино, дорогі воїни-побратими, ваша присутність сьогодні дуже важлива, адже це ваше свідчення нашої спільної боротьби за збереження нашого народу, який сьогодні переживає черговий акт геноциду з боку російського агресора. Дорогі односельчани-парафіяни, однокласники, друзі, вчителі, ви ділилися з нашим воїном знаннями, цінностями, любов'ю, а він залишиться у вашій і нашій пам"яті завжди усміхненним, привітним та готовим допомогти кожному. Дорогі у Христі брати і сестри, що вчора і сьогодні так чисельно зібралися щоб скласти подяку воїну за його службу, а також ми всі тут, щоб занести до Господа Бога молитву за упокій його душі.
Читаючи з Писання книгу Мудрості 7, 30 ми знаходимо такі слова: "зло не переможе мудрості" і хочеться продовжити цю думку, зло не переможе правди, справедливості, честі, любові. Війна, котра є злом, не переможе життя. Саме ці цінності сьогодні об"єднали наш український народ, вони нам нагадують за що і за кого є наша оборонна і визвольна боротьба.
Я написав короткого вірша поєднаного з молитвою до нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа:
"зло не переможе Мудрості",
підлість не здолає Правди,
Життя - обриває війна і втома,
Сумуємо... Воїни ж наші "вдома"...
Роман, вже "вдома"...
Він боровся за всіх і кожного. Пам'ятаймо!
Молимося:
"Якщо на беззаконня зважатимеш,
Господи, Господи, хто встоїться,
бо у Тебе очищення є". (Пс. 130, 3)
Господи Ісусе, подай воїну Роману вічне і блаженне упокоєння. Амінь
(16.04.2024 р.Б., с.Йосипівка, о.Іван Зозуля)
БІОГРАФІЯ. 17 грудня 1896 року в Струсові на Тернопільщині в о. Теодора Цегельського і його дружини Марії (з дому Мандичевських) народилася восьма дитина, син Микола-Сава-Йосафат.
1918 року Микола вступив у Львівський університет на теологічний факультет та на факультет Львівської Духовної семінарії. Брав активну участь у громадській праці.
31 серпня 1924 року повінчався з Осипою Ратич, в якої три рідних брати були священниками, а 5 квітня 1925 року митрополит Андрей Шептицький рукоположив його на священника.
Спочатку працював у селі Висипівці Озірнянського деканату, а потім у с. Сорока. Знаний, як ревний душпастир і активний громадський діяч. Отець засновував при парафіях релігійні товариства, а особливу увагу звертав на гуртування молоді при церкві. Побудував у с. Сорока церкву св. Димитрія, почав будову читальні "Просвіта", організував українську "Кооперативу".
Характерним для о. Миколи Цегельського і його дружини було турботливе ставлення до бідних та потребуючих. Він був переслідуваний польською владою, бо протистояв ополячуванню українців. Проте парафіяни до нього дуже прихильно ставилися. У нього була гарна сім'я: любляча дружина, двох синів та двох дочок.
Та все змінилося з приходом російської "радянської влади", почалися масові репресії, ув'язнення та заслання.
28 жовтня 1946 року о. Миколу заарештували та звинуватили в антирадянській діяльності. І хоча його єдиною виною було те, що він залишився священником, який не погодився зламати присягу, 25 січня 1947 року Військовий трибунал засудив о. М. Цегельського до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна.
Дружині передав записку, в якій він повідомив, що заарештований за те, що під час німецької окупації його іменували "мужем довір'я".
Хресна дорога цього священника добігала до кінця. Зі свідчень священників, які з ним розділяли каторгу, о. Миколу мучили сильні внутрішні болі, однак у листах до рідних він не написав жодного слова скарги. Натомість пише, що вже міг бути на волі, якби підписав православ'я, але "лучше правильно, чесно, щоб совість була спокійна".
Важко було дружині та дітям без батька, і вони вирішили їхати в далеку дорогу, щоб морально підтримати найдорожчу їм людину. Родина тяжко працювала на золотих шахтах Читинської області; помер о. Микола у тяжких муках у Мордовському таборі 25 травня 1951 року.
27 червня 2001 року папа Іван Павло ІІ у Львові проголосив о. Миколу блаженним священномучеником УГКЦ.
Джерело: #ті_що_перемогли_світ Блаженні УГКЦ ХХ століття, Львів 2022 сс. 106 - 108.
Найважливіша мета посту - це оживити наше духовне життя, тобто відносини з Господом Богом.
Сестра Димитрія у хрещенні Домна* Олійник, народилася 09.05.1928 у с. Осівці, Бучацького району.
Вступила до Згромадження Сестер Пресвятої Родини в 1974 році.
Перші Обіти склала у 1978 р.
Вічні Обіти в 1981 р. У роки підпілля УГКЦ сестра Димитрія організовувала богослужіння в приватних будинках, катехизувала дітей, дякувала, вчила церковного співу, свідчила віру своїм життям.
Померла 22.07.1999 році та похована на цвинтарі в с. Осівці.
Незабутніми залишаться також поїздки до Москви в травні і червні 1988 році на голодівку в справі легалізації УГКЦ. В ній взяли участь:
26-29 травня- с. Йосифа;
01-11 червня- с. Андрея, с. Юліана, с. Тереня, с. Розалія, с. Михаїла, с. Клявдія, с.Анатолія;
12.06-18.06- с. Андрея, с. Маргарита, с. Теофіля, с. Люба Стокіпна, с. Димитрія Олійник, с. Тетяна Войтович.
Тут у Москві сестри вперше після багатьох років переслідування одягнули монашу одежу.
Кожен з наших односельчан завжди пам'ятатиме жертвенне, скромне, праведне життя преподобної с. Димитрії - Домни "Домки" Олійник, адже вона жила вірою! (Пор. Рим. 1, 17)
Вічна їй пам'ять.
*Домна, а у роки підпілля люди сестру в селі називали "тета Домка".
Інформацію допомогла зібрати наша односельчанка сестра Адріана - Зоряна Ільків, згромадження Сестер Пресвятої Родини.
В цьому році у моєму рідному селі Осівці, згадуватимемо 90-літній ювілей парафіяльної місії, котру проводили ОО. Редемптористи. Серед проповідників був блаженний священномученик о. Зенон Ковалик.
В групі "Мої Осівці" за 04 квітня 2021 року писав: "Чи знали Ви, що в 1934 році з 01 до 10 липня ОО. Редемптористи у нашому селі проводили Святі Місії?"
"Того ж дня отець Ковалик виїхав через Бучач до села Осівці, де разом із о. Ван де Малє мали починати десятиденну місію – 1-10 липня. Місія була дуже успішною, сусідні села теж чисельно брали участь. Парафія із числом вірних біля 1600 осіб, а протягом десяти днів місії було роздано аж 5250 св. Причасть. Також місіонери заснували Братство МБНП, до якого вписалось 450 осіб, вже через рік їх стало на 200 осіб більше. «1-10.07.1934. Mission à Osowci (Stan.) par les Pères Van de Maele et Kowalyk. Belle mission. Village de 1600 âmes. Communions 5250. Les villages environnants en grand nombre. Erection de notre confrérie avec 450 membres». Там само. Шематизм за 1935 р. подає Братства на парафіях і кількість вірних у цих Братствах. Осівці – Братство МБНП, 650 членів. Шематизм всего клира гр.-кат. єпархії Станіславівської 1935, с. 170. - поділився інформацією о. Руслан Піх, ієромонах-редемпторист.
о.Зенон Ковалик проголошений у 2001 році папою Іваном Павлом ІІ блаженним священомучеником УГКЦ.
(Фотографія з відкритих джерел інтернету)
