Ікона - "вікно" у Небесне царство, промінь світла нашого Творця. Вона несе людині радість і світло, можливість пізнання Образу Бога воплоченого. Щоб виконати ці завдання при написанні ікон використовують колір чистий, незамутнений, що ідеально досягається в техніці мозаїки, - "вічної" мистецької техніки, як її ще називали наші предки. Докази цього твердження можемо знайти в різних кутках світу, де людина творила високе мистецтво духа і віри.
В нашому народі мозаїка відома ще з часів святого рівноапостольного князя Володимира. Софія Київська, Михайлівський Золотоверхий монастир були прикрашені мозаїками, які дійшли до нашого часу. Вони пережили роки піднесення і роки упадку, миру і війни, і їх , за волею Бога, не знищили ні вогонь ні вoда. І ми сьогодні маємо можливість молитись і споглядати на творіння рук людей наповнених Божим натхненням.
Мозаїка покликана відтворити ефект осяяного світіння. При площинномутрактуванні в іконі, саме кольором досягається безмежної глибини, світла і чистоти, а тим самим зникає предметність і земна чуттевість. Так ікона виконує одне із своїх завдань - перенести людину від земного до небесного існування.
Мозаїка - тисячі і тисячі частинок цілого. Майстер обирає місце кожному кольоровому камінцю. Матеріал з якого виконується мозаїка називається смальта. Це суміш кварцового піску з окисами різних металів, яка під дією високої температури перетворюється на кольоровий камінь, близький за своїми властивостями до скла, але міцніший. Також для викладання мозаїчних композицій використовують кольорове скло і золоту смальту, різної фактурності. Золота смальта, хоч і містить у собі невелику кількість золота, проте є дуже цінною. Це повязано зі складністю технології її виготовлення, адже при цьому процесі між двома пластинами скла, різної товщини, поміщається тоненькі золоті пластини. Під дією високої температури у спеціальних печах ці пластини спаюються в одне ціле. На територіях старовинних церков, які мали мозаїчне оздоблення, і тепер знаходимо залишки печей та різноманітних матеріалів, які використовували при виробництві смальти.
Отже, традиція мозаїчного оздоблення церков має в Україні давнє коріння. Нам, судилося продовжити її.
Інформацію подав Тарас Новак.
******************************************
Протягом двох років у с. Мар’янівка, Тернопільського р-ну, Тернопільської обл., виконувались три мозаїки на фасаді церкви Різдва Пресв. Богородиці.
З обох боків від входу встановлені мозаїчні зображення Зарваницької Богородиці по праву сторону та Слуги Божого Йосипа Сліпого по ліву сторону, вверху над дверима височіє мозаїка Нерукотворного Лику Господа нашого Ісуса Христа.
Ці ікони виконані у неовізантійському стилі з використанням як сучасних так і традиційних матеріалів.
Для зовнішнього оздоблення храму мозаїка підходить найкраще, адже цей матеріал по технологічних показниках найстійкіший до низьких температур, добре протистоїть волозі і сонячним променям.
Мозаїчна ікона створена з маленьких шматочків смальти (випалений пісок із оксидами металів), які перед клеєнням на стіну, спочатку потрібно порізати, і поколоти. Кожен камінчик підтесується на станку і тільки після того кріпиться до основи. Клеється смальта за допомогою клею «Sopro», який є еластичний і міцно та надійно тримає смальту.
Окрім звичайної смальти в іконі також використовувалась ще й золота смальта ( сусальне золото з обох боків обгорнуте склом і випалене в печі) , а також металізоване скло.
На мозаїці із зображенням Блаженнійшого кардинала Йосипа Сліпого використовувалось ще й вітражне скло, яке збагатило та вигідно підкреслило загальний образ композиції, а ще однією з найголовніших властивостей цього матеріалу є витривалість до будь-яких кліматичних умов.
Поєднання різних видів матеріалів, дало змогу створити довершену, цікаву композицію, а завдяки мерехтінню і переливанню смальти при сонячному промінні постаті святих немов оживають.
Інформацію подав Андрій Кульгавець
Джерело: https://homilia.io.ua/s2745537
