Спогади. Став с. Мар'янівка.

Спогади. Став с. Мар'янівка.

Став у селі Мар'янівка (Великоберезовицька громада Тернопільського району), розташований у самому центрі села на річці Нішла, тривалий час був наповнений водою. На жаль, нині водойма повністю висохла.

/13.07.2026 р.Б./

Благословення полів у с. Мар'янівка

Сьогодні разом із нашими аграріями ми вкотре благословили і освятили поля та працю їхніх рук, довіряючи її Господу Богу.

У спільній молитві ми слухали Євангельське слово та просили заступництва святого Ісидора Хлібороба. Він був звичайним мирянином і землеробом, жив простим життям в Іспанії та відійшов до Господа 15 травня 1130 року. Його історія є прикладом того, як прагнення до святості може втілюватися у щоденному житті.

Святий Ісидор щодня брав участь у Божественній Літургії. Благочестива традиція розповідає, що в той час, коли він перебував у храмі на Службі Божій, ангели виконували за нього польові роботи. Він також відзначався великою любов’ю до бідних і дбав про належне ставлення до тварин.

До лику святих Ісидора було зараховано у 1622 році разом зі святими Ігнатієм Лойолою, Франциском Ксаверієм, Терезою Авільською та Филипом Нері.

«Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати. Іде з плачем, несучи мірку зерна. Повертається додому радісний, несучи снопи свої».

Пс. 126 (125), 5–6.

01.06.2026 р. Б. с. Мар'янівка

Св. Ісидор Хлібороб. (Світлина з відкритих джерел)

Ми постійно формували нашу ідентичність

Сьогодні, з нагоди Дня вишиванки та Дня Героїв, пригадалися світлі моменти наших спільних святкувань у парафіях Парафія УГКЦ с.Мар'янівка і с.Йосипівка — Дня вишиванки та Дня Незалежності України. Пройшли роки, але скільки важливого було посіяно…

Маленькими кроками ми разом будували й утверджували нашу національну та християнську ідентичність. Через молитву, спільність, українську пісню, вишиванку та живу віру ми вчилися бути собою — народом, що пам’ятає свої корені й дивиться у майбутнє з надією.

Нехай пам’ять про наших Героїв, любов до своєї історії та віра в Бога й надалі єднають нас і зміцнюють.

©2026 р. о. Іван Зозуля.

У Микулинецькому деканаті відбувся вишкіл для мирян

16 травня у Микулинецькому закладі освіти відбувся формаційний вишкіл для мирян Микулинецького деканату Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ. Участь у заході взяли представники парафіяльних спільнот, а саме: дяки, паламарі, касири, старші брати та сестриці.

Зустріч розпочалася спільною молитвою, після чого учасники долучилися до навчально-просвітницької програми.

Отець Михайло Забанджала ознайомив присутніх з історією Української Греко-Католицької Церкви.

Про відповідальність християнина у сучасному світі говорила пані Анна Зварич у доповіді «Що означає бути відповідальним християнином?». Доповідачка наголосила, що Ісус Христос має бути в центрі нашого життя.

Отець-доктор Олег Хортик представив тему, присвячену устрою парафії та мирянському служінню згідно з Парафіяльним правильником УГКЦ. Учасники мали змогу краще зрозуміти структуру парафіяльного життя та роль кожного вірного у спільноті Церкви.

Про значення храму як святого місця та культуру поведінки у святині розповів отець Володимир Козак, акцентуючи увагу на духовному переживанні молитви й пошані до Божого дому.

На завершення декан Микулинецького деканату отець Іван Зозуля подякував усім за участь, а відтак усі спільно помолилися за Україну, перемогу і мир, за українських воїнів, а також за полеглих і безвісти зниклих.

Нехай здобуті знання стануть натхненням до ще ревнішого служіння Богові та ближнім.

Джерело: Микулинецький деканат УГКЦ

У храмі с.Мар'янівка освятили новий фелон

 «Священнослужителі звершують богослужіння в літургійних ризах, які символізують нове життя у Воскреслому Христі». (Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха», № 633)

Сьогодні у парафії с. Мар’янівка, після Служби Божої, освятили нові ризи.

Щиро дякуємо нашим жертводавцям за новий фелон. Нехай Господь щедро благословить Вас і дарує многії літа! (03.05.2026 р. Б.)

5-та річниця з дня переставлення о. Володимира Білінського

10 квітня 2021 року відійшов до вічності о. Володимир Білінський — багатолітній парох сіл Велика Лука та Миролюбівка. Цього року ми знову зупиняємося в молитві, згадуючи вже 5-ту річницю з дня його переставлення.

Отець Володимир залишив по собі не лише роки служіння, але передусім — живий слід у серцях людей. Він був людиною щирою і відкритою, уважною до кожного, хто приходив із болем чи радістю. 

Його пастирське служіння було сповнене любові до Бога і людей. Він умів бути поруч: підтримати, вислухати, розрадити. Для багатьох він став не лише священником, але й духовним батьком, другом, тихим свідком Божої присутності в щоденному житті.

Особливим знаком його відданості стало те, що перед своїм відходом до Господа він разом із парафіянами повністю відреставрував храм і впорядкував церковне подвір’я у селі Велика Лука. Це був плід спільної праці, віри та любові — ніби тихе завершення його земної місії. Зробив, що мав, і відійшов до Господа. (Пор. Лк. 17, 10)

Сьогодні ми вдячно згадуємо його життя і служіння. Молимося за упокій його душі та єднаємося в молитві з родиною і всіма парафіянами, серед яких він служив.

Щирі співчуття сім’ї о. Володимира та всім, хто його знав і любив.

Вічна йому пам’ять.

Мій Ангел... молюся... запалюю свічку

Сьогодні молюся на могилі сина. Знову бачу Ангела.

Молюся: «Христос воскрес із мертвих…» і дякую Богові за те, що могилу мого ангела допомагають нам доглядати батьки.

Запалюю свічку, поливаю квіти — на серці сум і водночас тиха, осяяна світлом дня радість. Дякую...

м. Бучач, Федорова гора

22.04.2026 р. Б.

Зустріч із Ангелами. Христос Воскрес!

У пасхальні дні, молячись на цвинтарі, я спершу зустрів ангела… а потім — ще одного.

Та другий був не з каменю. Це була могила маленької Катрусі.

Дитини, яку мама покинула відразу після народження.

Дитини, яка померла від переохолодження.

Лікарі сказали — вона була народилася абсолютно здоровою.

І стоячи там, між небом і землею, я подумав:

яким "дивним" став наш світ…

Світ, який здатен боротися за права тварин,

піклуватися про довкілля,

але водночас — залишатися байдужим до людського життя.

До життя ненароджених.

До життя покинутих.

До життя самотніх і стражденних.

Христос воскрес — щоб кожне життя мало сенс.

Чи ми ще це пам’ятаємо?..

Музична Хресна дорога в парафії с. Мар'янівка

Сьогодні у храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Мар'янівка відбулася особлива молитовна подія — музична Хресна дорога, яку провели брати-семінаристи.

Це була молитва з глибоким духовним пережиттям страстей Христових, яка через спів, слово і тишу торкалося серця кожного. У цих роздумах ми наново відкривали для себе любов Христа, Який страждав і віддав Своє життя за кожного з нас.

Щиро дякуємо братам-семінаристам за цю молитовну атмосферу, яка допомогла зупинитися, задуматися і ще глибше пережити час Великого посту.

Нехай ця Хресна дорога стане для кожного з нас дорогою навернення, надії та зустрічі з живим Богом.

Хрестопоклінна неділя. Думка дня

 ✝️ Хрестопоклінна неділя

Слово віри від репресованого підпільного священника УГКЦ о. Володимира Теленка:

“Не може бути і дня без молитви, 

а неділі без Служби Божої.”

Джерело: «Ради спасіння своєї душі», упоряд. Оксана Бачун, Тернопіль 2018 с. 136.

Примірник Хресної Дороги о. Мирона Кордуби, репресованого священника УГКЦ

У день 80-тих роковин спроби знищення Української Греко-Католицької Церкви в СРСР я отримав від о. Василя Брегіна особливий дар — примірник "Хресної Дороги" авторства о. Мирона Кордуби.

✝️ о. Мирон Кордуба (1894, Тернопіль) — священник УГКЦ, воїн Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії. Після війни служив душпастирем у селах Тернопільщини.

Він відкрито виступав проти ліквідації УГКЦ та її насильницького приєднання до російської православної церкви. За вірність Христовій Церкві був заарештований і засуджений на 15 років ув’язнення.

Після звільнення з таборів жив у Тернополі та таємно служив Божественні Літургії у часи підпілля.

● Цей примірник Хресної Дороги — нагадування про священників, які не зреклися своєї Церкви навіть під тиском репресій.

♡ Святе Письмо навчає нас: "Пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру". (Євр. 13, 7)

https://www.facebook.com/share/p/181iA657Xu/