Вервиця до Божого Милосердя

Заохочую ВСІХ ЩОДЕННО єднатися о 15: 00 у спільній "Вервиці до Божого Милосердя" в намірення за мир в УКРАЇНІ!!!

На початку:

1 - Отче наш... 1 - Богородице Діво... 1 - Вірую... 1 - Слава Отцю...

На великих зернятах:

Отче Предвічний! Жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество найдорожчого Сина Твого, а нашого Господа Ісуса Христа для перепрошення за наші гріхи і гріхи цілого світу.

На малих зернятах:

Задля болючих Його терпінь, май Милосердя над нами і над цілим світом.

Закінчення:

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас і цілий світ. Амінь. (Зр.)

Молитва:

О Крове і Водо, що виплила з Найсвятішого Серця Ісусового як цілюще джерело Милосердя для нас, на Тебе я уповаю і в Тобі всю свою надію покладаю! Ісусе, на Тебе всю надію свою покладаю! Амінь

Відзначили Архиєрейською Божественною літургією 130-ти ліття з дня народження ісповідника віри патріарха Йосифа Сліпого

Сьогодні в музейно-меморіальному комплексі "Рідна хата", с. Заздрість відзначили Архиєрейською Божественною літургією 130-ти ліття з дня народження ісповідника віри патріарха Йосифа Сліпого, яку очолив високопреосвященний Архиєпископ і Митрополит Кир Василій (Семенюк) у співслужінні священників Микулинецького деканату. Після літургії відслужили панахиду, а семінаристи приурочили цій події святковий концерт. (12. 02. 2022 р. Б.)

Мозаїка ісповідника віри патріарха Йосифа Сліпого, 

с.Мар'янівка.

Старовинні ікони знайшли свої достойні місця в храмі

Три наші ікони в ошатних рамах вже на стінах нашої святині у с.Мар"янівка! Дякуємо п. Роману Забанджалі за чудове виконання нашого замовлення! (12.02.2022 р.Б.)

Відійшов до вічності Квілінський Василь

Сьогодні відслужили заупокійну літургію за меценатом Квілінським Василем, який народився і був охрищенний у парафії с. Йосипівка, а проживав у м. Ялта, Крим, Україна.

Похоронений на сільському цвинтарі у с. Йосипівка. (11. 02. 2022)

Пам'яті о. Івана Якиміва

 Сьогодні знайшов фотографії храму с. Підгороднє і світлої пам'яті довголітнього пароха о. Івана Якиміва.

Фотографії о.Івана Зозулі.

Тишина. Вітру нема

Хоч на календарі зима, 

Але в природі весна.

Сонце залило все навкруг - 

Поля, ліси, луг.

Сьогодні приморозок маленький,

До півдня туман сивенький.

Спокій. Тишина. Вітру нема.

2002 р.

*****

Вітер - не вітер - ураган,

Гуде, дощем кидає,

Дахи, стовпи зриває.

Хто вдома, той пан.

Не дай, Бог, опинитись в полі - 

Заморозить вітровій,

Хоч умирай, хоч стій, 

Ніхто не позаздрить такій долі.

Насувається зла зима, 

Бідному ворог лютий,

Не питає, чи ти ситий, чи взутий.

Бо приходить її пора.

06. 12. 2003 р.

*****

Про Сковороду.

Я вільний козак,

А не московський кріпак, 

Спішу на Україну,

Свою рідну Батьківщину.

Кличуть мене зелені степи,

Храми святії, церкви.

Їм я хочу поклонитися,

Для України - трудитися.

2004 р.

*****

Україно моя, 

Рідна сторона!

Народ твій розкувся, 

До поезії, до пісні

Потягнувся.

Дихнув на повні

                          груди:

А, може, і з нас

Будуть люди!?

13. 02. 2005 р.

****

Хочу щоб кожен знав:

Хто умер -

Нічого із собою не взяв. (....)

20.03. 2005 р.

****

03 квітня 2005 р.

Помер Папа Римський.

Це святий чоловік

Достойно прожив свій вік.

Був добрим пастирем

Людей на землі.

Умер. Спочив. Відійшов.

Дякуємо, Святіший отче тобі

За науку за любов.

(Вірш реквієм присвячений св. папі Івану Павлу II)

Автор Чорна Наталія Михайлівна, с. Йосипівка, Тернопільський  район.

Словом, мені з вами "свідки" не по дорозі!

Часто в Тернополі по автовокзалі ходять люди, в основному жінки, різного віку, з журналами, книжечками, що видає "Вартова Башта" за кордоном. Цей журнал виходить щомісяця (2 рази) на 134 - ох мовах. Видають Свідки Єгови.

Що я зрозуміла з тих писань?

- принизили Ісуса Христа. На першому місці Бог Єгова;

- не визнають хреста, не хрестяться;

- не визнають Бога в трьох Особах: Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий;

- Матір Божу зовсім зневажили;

- не визнають Різдва (не святкують), бо бачите євангелист Лука "неправильно" написав, що тоді, як родився Ісус, вся худоба була в стайнях, бо була зима і падав дощ. По - їхньому числа не сходяться і нема чого святкувати день народження Христа;

- не визнають ікон, сповіді;

- кажуть, що коли вмирає людина, то вмирає і її душа. І так далі і т. д.

Що ж тоді буде воскресати, якщо вмерла душа?

Словом, мені з вами "свідки" не по дорозі!

Автор Чорна Наталія Михайлівна, с. Йосипівка 2001 р. Б.

Розповідь Ізб'янського Дмитра Яковича, 1931 р. н., Горлицький повіт (Польща)

Прийшов із школи,

Думав спочивати.

- Наїжся , сину, та йди 

На поле каміння збирати, -

Каже мати.

Поле орали, каміння збирали.

Нівроку, щороку безліч його було,

Чи воно росло?

Може і так, 

Бо не позбудешся його ніяк.

Бідне поле, о доле!

Гори. Камінь не родить, 

Голод по горах бродить.

Сусіднє село, справа, 

Лише перейти потік, а вже інша держава - 

Словакія. І там гори, 

Але народ якось інакше жив, 

Так тяжко не бідив.

Перед паскою ми до них ходили, 

Білу муку приносили,

Рятувались, як могли.

У 45 - ому агенти з Києва прийшли, 

Писали на Східну Україну.

Ми радо згодились, зібрали родину, 

Поїхали у славну Полтаву.

Думали: заживемо на славу.

Але... Там колгоспи. Біда.

Запрягаймо корови і додому гайда!

Ага. Додому, а якого?

Приїхали до кордону;

Ціле літо простояли, 

Прикордонники додому нас не пускали.

Вже й зима за плечима,

Ідемо з пожитками на Поділля

І так заїхали на Тернопілля.

Тут і жили, тут і могилу

Собі знайшли наші батьки.

Багато літ з того часу спливло, 

Як покинули ми своє село.

Цього року - 56. Родичі повмирали.

Вже мені сімдесят.

Більше я й не бачив

Рідної сторони, зелених Карпат.

Не чув шумливих потоків - 

Минули роки...

Я хворий. Скоро вмирати,

Але ніколи не забуду, 

Як я ходив по полю

Каміння збирати.

*******

26.07. 2001

Пригадалося: літо. Вечір.

Не спимо. Надворі все село.

Яка тому причина?

Навколо горять села,

Доля наша невесела...

Вогонь сягає хмар,

Гірше, ніж за турків і татар.

Старенька бабця наша

Вийшла у садок із хати

Не на повітр'я, не погуляти, 

А подивитись на ніч горобину.

- Ой сину, мій сину,

Не помру на своїй землі,

Це знов поженуть на чужину...-

Сказала і до хати пошкандибала.

Автор Чорна Наталія Михайлівна, зошит 2001 рік, с.Йосипівка.