пʼятниця, 24 квітня 2026 р.

5-та річниця з дня переставлення о. Володимира Білінського

10 квітня 2021 року відійшов до вічності о. Володимир Білінський — багатолітній парох сіл Велика Лука та Миролюбівка. Цього року ми знову зупиняємося в молитві, згадуючи вже 5-ту річницю з дня його переставлення.

Отець Володимир залишив по собі не лише роки служіння, але передусім — живий слід у серцях людей. Він був людиною щирою і відкритою, уважною до кожного, хто приходив із болем чи радістю. 

Його пастирське служіння було сповнене любові до Бога і людей. Він умів бути поруч: підтримати, вислухати, розрадити. Для багатьох він став не лише священником, але й духовним батьком, другом, тихим свідком Божої присутності в щоденному житті.

Особливим знаком його відданості стало те, що перед своїм відходом до Господа він разом із парафіянами повністю відреставрував храм і впорядкував церковне подвір’я у селі Велика Лука. Це був плід спільної праці, віри та любові — ніби тихе завершення його земної місії. Зробив, що мав, і відійшов до Господа. (Пор. Лк. 17, 10)

Сьогодні ми вдячно згадуємо його життя і служіння. Молимося за упокій його душі та єднаємося в молитві з родиною і всіма парафіянами, серед яких він служив.

Щирі співчуття сім’ї о. Володимира та всім, хто його знав і любив.

Вічна йому пам’ять.




середа, 22 квітня 2026 р.

Мій Ангел... молюся... запалюю свічку

Сьогодні молюся на могилі сина. Знову бачу Ангела.

Молюся: «Христос воскрес із мертвих…» і дякую Богові за те, що могилу мого ангела допомагають нам доглядати батьки.

Запалюю свічку, поливаю квіти — на серці сум і водночас тиха, осяяна світлом дня радість. Дякую...


м. Бучач, Федорова гора

22.04.2026 р. Б.

середа, 15 квітня 2026 р.

Зустріч із Ангелами. Христос Воскрес!

У пасхальні дні, молячись на цвинтарі, я спершу зустрів ангела… а потім — ще одного.

Та другий був не з каменю. Це була могила маленької Катрусі.

Дитини, яку мама покинула відразу після народження.

Дитини, яка померла від переохолодження.

Лікарі сказали — вона була народилася абсолютно здоровою.

І стоячи там, між небом і землею, я подумав:

яким "дивним" став наш світ…

Світ, який здатен боротися за права тварин,

піклуватися про довкілля,

але водночас — залишатися байдужим до людського життя.

До життя ненароджених.

До життя покинутих.

До життя самотніх і стражденних.

Христос воскрес — щоб кожне життя мало сенс.

Чи ми ще це пам’ятаємо?..