Душпастирство депресивних середовищ
Слава
Ісусу Христу!
Шановні вчителі, сьогодні дуже радий зустрічі з
вами! Кожна зустріч має свою мету, а отже наша з вами зустріч є формаційною!
Словом життя для нашої зустрічі я
обрав: «Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло»
(Луки 19, 10)
Ісус Христос говорив про Євхаристію, багато із
сказаного не розуміли і того дня багато Його залишило, і самі апостоли казали
«жорстока ця мова», тоді Господь звернувся до них такими словами: «Невже й ви
бажаєте відступитися?» і тоді Симон Петро дав, ось таку відповідь: «Господи, а до кого
ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного!» (Прочитай Євангеліє від
Івана 6, 52 – 68)
Мета нашої зустрічі – формація, часом цей термін
сприймається людьми, як інформація. Тобто формацію ототожнюють з інформацією.
Тут криється певний помилковий досвід, що формація є переказом чергової партії
знань, в той час, коли вона є тільки одним з елементів формації. Однак,
переказ знань не завжди відображається на житті, не формує. За таких умов
переказ нових відомостей може виявитися навіть шкідливим, адже формується
особистість, яка багато знає, але в ній практично не відбувається процес
переміни життя.
Пропоную для розумів тему, котра у нинішньому часі
пост-ковіду та війни є дуже актуальною, отже будемо говорити про депресію,
яку християни називають нудьгою, старослов’янською мовою «униніє». На нудьгу ми
відповідаємо чеснотою – бадьорістю духу! Святі Отці називали «нудьгу
виснаженням та втомою душі». (Пор. Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха» §771 с. 240)
Нам важливо вміти розпізнати цей стан нудьги,
депресії у собі, а також в дітей наших вихованцях. Депресивні діти і тут
важливо підкреслити, не часто плачуть (велика зкутість, затиснені емоції,
закритість), а в житті є лякливими і несміливими. Ніколи не будуть проявляти
першими ініціативу. Страждатимуть від страху потерпіти поразку, бути
висміяними, матимуть брак відчуття власної гідності.
Зигмунд Фрейд (австралійський психолог і невролог
єврейського походження) відрізняє сум, горе від депресії (меланхолії). Він
описує це так, що коли людина сумує, тоді цілий світ виглядає для неї пустим і
без значення, а в депресії – пустим і без значення є моє власне «я». В
катехизмі УГКЦ читаємо: «У смутку людина недооцінює могутності Господа, а в
нудьзі Його милосердя (…) Нудьга породжує відчуття спустошення, відрази,
порожнечі життя, зневіри у власному спасінні; нудьга призводить до психічного
та фізичного виснаження людини. Людина піддається лінивству, стає знеохоченою
та нездатною до духовної боротьби». А в §772
катехизмі знаходимо: «Боротися з нудьгою допомагає молитва, праця, а також
постійний труд над собою (аскеза).
Депресивна людина дуже часто залишається
без власної думки, ініціативи, важко в неї, як ми вже
згадували з почуттям власної гідності, показує (маніфестує – проявляє) свою
нездібність, безпорадність, відсутність ідей та не бачить шляхів, можливостей
щоб що-небудь змінити в своєму житті. При депресії панує почуття безпорадності.
Бо страх викликає занепокоєння перед чимось новим і невідомим. Важкою формою
депресії є розчарування, вона проявляється браком надії. Близьким до депресії є
стан монотонності, тобто набридливості, дражливості, який дуже гарно описаний в
словнику української мови – як стан одноманітності та нудьги.
Депресію важко перемогти власними силами, бо вона є
зкупченням, нагромадженням багатьох психічних, духовних, емоційних реакцій, що
колись були себе всебічно зміцнили. А хвилювання, різкі емоційні пережиття,
клопіт, зміцнюють депресію, або як ми християни ще називаємо «нудьгу»,
«униніє».
Загадкою
депресії і розчарування є відчуття загубленості власних здібностей і талантів,
особистої обдарованості.
Шановні
освітяни, відкриваймо, підкреслюймо таланти і здібності в кожній дитині!
Без
цього усвідомлення власних здібностей і талантів, може скеровувати і розвивати
у нас депресію та розчарування.
В
книзі Приповідки 23, 15 – 16 читаємо: «Мій
сину! Як серце твоє мудре, то й моє серце теж буде радіти, і моє нутро буде
веселитись, коли уста твої казатимуть праві речі».
Думаю, що це найкраща нагорода для батьків,
вчителів, священників, усіх хто є задіяний в освітній, формаційний процес.
Радіємо, бо бачимо, як міняється їх і наше життя!
Йдемо далі. Депресія
є групою різних симптомів:
- Зміна місця проживання.
- Безсоння, або повишена потреба сну.
- Обезсиленність, або постійна змученість
і монотонність (набридливість, дражливість).
- Почуття провини.
- Зменшена працездатність в школі, на роботі
(за професією), чи вдома.
- Зменшена уважність і здібність до
концентрації.
- Стан коли людина відвертається, відмовляється
від групи та друзів.
- Сексуальна нецікавість, загублене Libido.
- Психічна та духовна відсталість.
- Стан дражливості та образливості.
- Незначна готовність до діалогу.
- Песимістичне бачення майбутнього.
- Стан близький до плачу, плач, сумний
вираз обличчя.
- Часта повторюваність думок про смерть,
чи суїцид.
- Втрата інтересу, мотивації у напрямку
професійної зайнятості, які раніше були важливими.
Причиною, хоча і не єдиною на
початку, у витоків депресії «важливу» роль відіграє – «втрата».
Отже, опишемо, що складає досвід
втрати – це набутий негативний досвід. Який ізолює нас від друзів і взагалі
зникає позитивна картина світу. Цей досвід набуває людина на роботі, вдома,
спричинює його смерть близької людини, фінансові проблеми… і т. д. Тому коли
людина втрачає, губить ціль, тоді вона само завмирає загубивши значення життя.
В цьому випадку потрібно наново відкрити ціль, яка надає значення життю. Маємо
дбати про так звану об’єднуючу філософію життя!
Часто
люди у депресії є жертвами внутрішніх негативних діалогів,
котрі підсилюють їхню низьку самооцінку, зміцнюють у них почуття нудьги і
апатії. Багато таких діалогів є поверхневими і автоматичними (нерозважливими)
щоб їх можна було вважати правдивими.
Попробую
описати зміст негативних думок:
- Я безпорадний і таким вже буду.
- Я збожеволію.
- Лише я сам є відповідальний за свою
ситуацію, брак здатності прийняти допомогу від інших людей.
- Я самотній і так буде завжди, бо я
нікому непотрібний, непотрібна.
Депресивна людина не має надії, а
тому вважає. Що не зможе осягнути поставленої перед собою цілі, мети. Такі
особи страждають на ослаблення волі, депресивний настрій внутрішнє розположення
на пасивність і залежність.
Як
людям знайти шлях до зцілення?
Праця з такими людьми повинна дати
їм зрозуміти, що найважливішою справою є віра, яка має змінити внутрішні
діалоги під час молитви і виховати у них поставу надії. Молитва і релігійне
виховання є середником для цього. Господь Бог може змінити і міняє наше думання
про себе, бо пізнаючи Його, ми пізнаємо Його, як Того, хто є присутнім та бере
участь в нашому житті.
Всі
наші життєві розчарування є досвідом загублення надії.
Надія займає особливе місце в 1 і 2 листах
св. Павла до Коринтян та у листі до Римлян її значення згадується більше як 125
разів. Людина надії є свідомою життєвих труднощів і втрат. Св. Павло навчає, що
людина живе завдяки надії. Дозріла особистість у надії залишається такою
(повною надії), навіть тоді коли її специфічні бажання залишилися розчарованими
(нереалізованими). У листі до Ефесян 4, 11 – 13 читаємо: «Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятися тим,
що маю. Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й усіх обставинах
я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. Я можу
все в тому, хто укріплює мене».
Див.: 1 Кор. 13, 1; 1 Сол. 1, 3; 5,
8; Кол. 1, 4 – 5 у наведених біблійних текстах показано, як надія є сильно зв’язано
з довірою, через віру і також при тому з любов’ю!
У першому листі до Коринтян 13, 13 «А тепер залишається віра, надія, любов, - оці
три».
Ми повинні постійно показувати
віру, надію і любов, як єдність.
«Син бо Чоловічий прийшов шукати і
спасти те, що загинуло»
(Луки 19, 10)
Якщо Господь Бог шукає нас, то це є
свідченням Його любові, турботи, важливості кожної особи, заради якої Він
прийшов у світ, щоб спасти кожного.
Ми є Його улюбленими дітьми!
о.Іван Зозуля, виголосив конференцію для вчителів м.Тернополя 2021 р. Б.
Використана
література:
- Ray
W. Fairchild, Seelsorge mit depressiven Menschen, Mainz 1991.
- Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха».
- Святе Письмо.