пʼятниця, 14 жовтня 2022 р.

Тема: Душпастирство депресивних середовищ

Душпастирство депресивних середовищ

Слава Ісусу Христу!

Шановні вчителі, сьогодні дуже радий зустрічі з вами! Кожна зустріч має свою мету, а отже наша з вами зустріч є формаційною!

Словом життя для нашої зустрічі я обрав: «Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Луки 19, 10)

Ісус Христос говорив про Євхаристію, багато із сказаного не розуміли і того дня багато Його залишило, і самі апостоли казали «жорстока ця мова», тоді Господь звернувся до них такими словами: «Невже й ви бажаєте відступитися?» і тоді Симон Петро дав, ось таку відповідь: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного!» (Прочитай Євангеліє від Івана 6, 52 – 68)

Мета нашої зустрічі – формація, часом цей термін сприймається людьми, як інформація. Тобто формацію ототожнюють з інформацією. Тут криється певний помилковий досвід, що формація є переказом чергової партії знань, в той час, коли вона є тільки одним з елементів формації. Однак, переказ знань не завжди відображається на житті, не формує. За таких умов переказ нових відомостей може виявитися навіть шкідливим, адже формується особистість, яка багато знає, але в ній практично не відбувається процес переміни життя.

Пропоную для розумів тему, котра у нинішньому часі пост-ковіду та війни є дуже актуальною, отже будемо говорити про депресію, яку християни називають нудьгою, старослов’янською мовою «униніє». На нудьгу ми відповідаємо чеснотою – бадьорістю духу! Святі Отці називали «нудьгу виснаженням та втомою душі». (Пор. Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха» §771 с. 240)



Нам важливо вміти розпізнати цей стан нудьги, депресії у собі, а також в дітей наших вихованцях. Депресивні діти і тут важливо підкреслити, не часто плачуть (велика зкутість, затиснені емоції, закритість), а в житті є лякливими і несміливими. Ніколи не будуть проявляти першими ініціативу. Страждатимуть від страху потерпіти поразку, бути висміяними, матимуть брак відчуття власної гідності.

Зигмунд Фрейд (австралійський психолог і невролог єврейського походження) відрізняє сум, горе від депресії (меланхолії). Він описує це так, що коли людина сумує, тоді цілий світ виглядає для неї пустим і без значення, а в депресії – пустим і без значення є моє власне «я». В катехизмі УГКЦ читаємо: «У смутку людина недооцінює могутності Господа, а в нудьзі Його милосердя (…) Нудьга породжує відчуття спустошення, відрази, порожнечі життя, зневіри у власному спасінні; нудьга призводить до психічного та фізичного виснаження людини. Людина піддається лінивству, стає знеохоченою та нездатною до духовної боротьби». А в §772 катехизмі знаходимо: «Боротися з нудьгою допомагає молитва, праця, а також постійний труд над собою (аскеза).

Депресивна людина дуже часто залишається без власної думки, ініціативи, важко в неї, як ми вже згадували з почуттям власної гідності, показує (маніфестує – проявляє) свою нездібність, безпорадність, відсутність ідей та не бачить шляхів, можливостей щоб що-небудь змінити в своєму житті. При депресії панує почуття безпорадності. Бо страх викликає занепокоєння перед чимось новим і невідомим. Важкою формою депресії є розчарування, вона проявляється браком надії. Близьким до депресії є стан монотонності, тобто набридливості, дражливості, який дуже гарно описаний в словнику української мови – як стан одноманітності та нудьги.

Депресію важко перемогти власними силами, бо вона є зкупченням, нагромадженням багатьох психічних, духовних, емоційних реакцій, що колись були себе всебічно зміцнили. А хвилювання, різкі емоційні пережиття, клопіт, зміцнюють депресію, або як ми християни ще називаємо «нудьгу», «униніє».

Загадкою депресії і розчарування є відчуття загубленості власних здібностей і талантів, особистої обдарованості.

Шановні освітяни, відкриваймо, підкреслюймо таланти і здібності в кожній дитині!

Без цього усвідомлення власних здібностей і талантів, може скеровувати і розвивати у нас депресію та розчарування.

В книзі Приповідки 23, 15 – 16 читаємо: «Мій сину! Як серце твоє мудре, то й моє серце теж буде радіти, і моє нутро буде веселитись, коли уста твої казатимуть праві речі».

Думаю, що це найкраща нагорода для батьків, вчителів, священників, усіх хто є задіяний в освітній, формаційний процес. Радіємо, бо бачимо, як міняється їх і наше життя!

Йдемо далі. Депресія є групою різних симптомів:

-         Зміна місця проживання.

-         Безсоння, або повишена потреба сну.

-        Обезсиленність, або постійна змученість і монотонність (набридливість, дражливість).

-        Почуття провини.

-       Зменшена працездатність в школі, на роботі (за професією), чи вдома.

-       Зменшена уважність і здібність до концентрації.

-       Стан коли людина відвертається, відмовляється від групи та друзів.

-       Сексуальна нецікавість, загублене Libido.

-       Психічна та духовна відсталість.

-      Стан дражливості та образливості.

-      Незначна готовність до діалогу.

-      Песимістичне бачення майбутнього.

-      Стан близький до плачу, плач, сумний вираз обличчя.

-       Часта повторюваність думок про смерть, чи суїцид.

-       Втрата інтересу, мотивації у напрямку професійної зайнятості, які раніше були важливими.

 

Причиною, хоча і не єдиною на початку, у витоків депресії «важливу» роль відіграє – «втрата».

 

Отже, опишемо, що складає досвід втрати – це набутий негативний досвід. Який ізолює нас від друзів і взагалі зникає позитивна картина світу. Цей досвід набуває людина на роботі, вдома, спричинює його смерть близької людини, фінансові проблеми… і т. д. Тому коли людина втрачає, губить ціль, тоді вона само завмирає загубивши значення життя. В цьому випадку потрібно наново відкрити ціль, яка надає значення життю. Маємо дбати про так звану об’єднуючу філософію життя!

 

Часто люди у депресії є жертвами внутрішніх негативних діалогів, котрі підсилюють їхню низьку самооцінку, зміцнюють у них почуття нудьги і апатії. Багато таких діалогів є поверхневими і автоматичними (нерозважливими) щоб їх можна було вважати правдивими.

 

Попробую описати зміст негативних думок:

-       Я безпорадний і таким вже буду.

-       Я збожеволію.

-       Лише я сам є відповідальний за свою ситуацію, брак здатності прийняти допомогу від інших людей.

-       Я самотній і так буде завжди, бо я нікому непотрібний, непотрібна.

 

Депресивна людина не має надії, а тому вважає. Що не зможе осягнути поставленої перед собою цілі, мети. Такі особи страждають на ослаблення волі, депресивний настрій внутрішнє розположення на пасивність і залежність.

 

Як людям знайти шлях до зцілення?

Праця з такими людьми повинна дати їм зрозуміти, що найважливішою справою є віра, яка має змінити внутрішні діалоги під час молитви і виховати у них поставу надії. Молитва і релігійне виховання є середником для цього. Господь Бог може змінити і міняє наше думання про себе, бо пізнаючи Його, ми пізнаємо Його, як Того, хто є присутнім та бере участь в нашому житті.



 Всі наші життєві розчарування є досвідом загублення надії. Надія займає особливе місце в 1 і  2 листах св. Павла до Коринтян та у листі до Римлян її значення згадується більше як 125 разів. Людина надії є свідомою життєвих труднощів і втрат. Св. Павло навчає, що людина живе завдяки надії. Дозріла особистість у надії залишається такою (повною надії), навіть тоді коли її специфічні бажання залишилися розчарованими (нереалізованими). У листі до Ефесян 4, 11 – 13 читаємо: «Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятися тим, що маю. Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. Я можу все в тому, хто укріплює мене».

 

Див.: 1 Кор. 13, 1; 1 Сол. 1, 3; 5, 8; Кол. 1, 4 – 5 у наведених біблійних текстах показано, як надія є сильно зв’язано з довірою, через віру і також при тому з любов’ю!

У першому листі до Коринтян 13, 13 «А тепер залишається віра, надія, любов, - оці три».

Ми повинні постійно показувати віру, надію і любов, як єдність.

 

«Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Луки 19, 10)

 

Якщо Господь Бог шукає нас, то це є свідченням Його любові, турботи, важливості кожної особи, заради якої Він прийшов у світ, щоб спасти кожного.

Ми є Його улюбленими дітьми!

 

о.Іван Зозуля, виголосив конференцію для вчителів м.Тернополя 2021 р. Б.


Використана література:

- Ray W. Fairchild, Seelsorge mit depressiven Menschen, Mainz 1991.

- Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха».

- Святе Письмо.