Слава
Ісусу Христу!
Преосвященний владико-номінанте
Володимире! Щиро дякуємо Вам за підтримку та сприяння у проведенні
сьогоднішнього заходу, дякуємо Вам за присутність, благословення та вітальне
слово до учасників урочистого засідання!
Дякуємо високопреосвященному митрополитові Кир Василію за загальне благословення на підготовку та проведення нашого заходу. 02 серпня у Вл. Василія був день народження, тож просимо Вас усіх про молитву та підтримку в Його архипастирському служінні.
Шановні колеги, - керівники органів управління
освітою Територіальних громад, закладів Освіти Тернопільської області та
педагоги, котрі зможуть єднатися з нами за допомогою платформи Zoom.
Загальна тема нашого круглого столу носить назву:
«Християнські цінності – основа здорової сім’ї, родини, суспільства». Тема актуальна і вимагає
сьогодні до себе особливої уваги Церкви та всього українського суспільства.
Наша мета викликати
загальнонаціональне її вивчення та сприяти захисту сім’ї, родини, це теж рівною
мірою стосується формації та навчання дітей на основі загальнолюдських,
християнських цінностях, адже наша українська держава ще декларує своє
християнське коріння.
Тема, яку сьогодні
розглянемо, називається: «Життя людини
потребує закваски Слова Божого». Тема у своїй назві є дещо поетична і
одночасно містить метафору на означення важливої реальності життя людини.
«Закваска» - це слово згадується у Святому
Письмі (Біблії). Це речовина, яка використовується для підйому тіста шляхом
бродіння. Писання описує її у кількох контекстах:
1) вживається як
символ гріха та тління – зіпсованості. (Пор.
Вихід 12, 15-20 «Сім днів
їстимете опрісноки; вже першого дня повиносите геть закваску із хат ваших; бо
кожен, хто, від першого дня до сьомого, їстиме квашений хліб, той викоріниться
з-поміж Ізраїля».
Пор. 1
Кор. 5, 6-8 «Недобра ваша хвальба! Хіба не знаєте, що трохи
закваски заквашує усе тісто?
Усуньте
стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша,
Христос, принесений у жертву.
Отож
святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в
опрісноках чистоти й правди».)
2) вживається як символ
зростання Царства Божого, Церкви – пор.
Мт. 13, 33 і Луки 13, 20-21 «І знову промовив: “До чого мені прирівняти
Царство Боже?
Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала
в три мірки борошна, аж поки все не скисне».
В рамках цієї доповіді
ми будемо триматися цього другого значення слова «закваска», як символ
наповнення, проникнення, росту.
Отож, життя людини
потребує закваски Слова Божого. При розгляді даної теми наштовхуємося на певні
труднощі. Чого вони стосуються? Ми зауважили і думаю, всі з тим погодимося, що
в свідомості сучасних людей існує негативний образ слова. Це завжди негативно
впливатиме на якість діалогу, міжособистісної комунікації. Нині «слово»
розуміють радше, як протилежність фактів та конкретних вчинків. Однак таке
розуміння є далеким від біблійного значення «слова». В Біблії слово ставиться
на рівні із фактами. Це стосується перш за все слова, котре лунає з уст самого
Бога. Таке слово є знаряддям Його діяння і воно завжди є життєдайним у світі та
в людині. (Див. Буття 1 «І сказав Бог…. Тож так і сталося»)
А) Це саме стосується
слів, котрі чуємо з уст Ісуса Христа: Його слово оздоровляє (див. Мт. 8, 8), воскрешає
померлого (див. Лк. 7, 14-15), звільняє від злого духа (див. Мт. 8, 16). А св.
євангелист Іван вказує на сферу людського духа, котре є упривілейованим місцем
діяння слів Господа Ісуса, воно проникає до самої глибини людської душі, очищає
її, будить в ній віру і любов (див. Ів. 2, 41; 6, 60-63; 14, 23; 15, 3)
Б) Слово Боже
залишається знаряддям діяння також тоді, коли воно є проголошуване,
проповідуване через апостолів. Св. Петро звіщає Христа і оздоровляє кривого
(див. Діяння 3, 1-10), св. Павло заохочує подружні пари – сім’ї залишатися у міцних стосунках. (див. 1 Кор. 7,
10)
В) У слові
проповідника, також свідомого мирянина, педагога-християнина, тобто людини
котра складає свідчення є вміщена Божа сила. (див. 1 Кор. 1, 18)
Важливо запам’ятати, що найбільшим і найважливішим добром,
чудом, котре Господь Бог чинить у світі
за посередництвом «закваски – Свого Слова» є дар Нового Життя!
Його слово має силу народжувати нових людей, «щоб ми були немов первістками
його створінь». (пор. Якова, 1, 18)
А отже метою і основою діяльності комісії Освіти та Виховання є: «Допомога
Єпархіальному єпископу у формуванні пропозицій
щодо діяльності загальноосвітніх, дошкільних навчальних закладів всіх типів
форми власності (…) у сфері загальної
освіти для здійснення євангельської місії Церкви в освітньо-виховному
середовищі України, впровадження християнських цінностей в навчально-виховні
інституції». (Пор. Типове положення про Єпархіальну комісію у справах освіти та
виховання - https://www.edu-ugcc.org.ua/komisiji-ukrajinskoji-hrekokatolytskoji-tserkvy/typove-polozhennya-pro-eparhialnu-komisiyu-u-spravah-osvity-ta-vyhovannya/
- затверджено з 24 травня 2013 року Божого Постановою №4 60-ї сесії Синоду
Єпископів УГКЦ)
У книзі «Виховувати у свободі, правді та любові», котра була видана нашою
комісією у Львові 2017 р. стор. 455 читаємо: «Викладання у школі предмета
релігії (ОХЕ) – це необхідність антропологічного характеру, відкрита на
трансцендентний вимір людської особистості. Це один із аспектів права на
освіту. Без цього предмету учні були
би позбавлені суттєвого для їхнього виховання та особистого розвитку елемента,
який допомагає їм осягнути життєвої гармонії між вірою та культурою». Останніми
роками в українському суспільстві ведеться дискусія про важливість і
необхідність предмету «Основи Християнської
Етики» у закладах освіти, а наша праця є скерована на його збереження.
До Архиєпархіальної комісії Освіти
та Виховання неоднаразово
зверталися педагоги про допомогу і
просили щоб ми спільними діями його відстояли та назавжди закріпили. В
згаданому вище виданні «Виховувати у свободі, правді та любові» є документ, а
це «Спільне звернення Глав Традиційних Християнських конфесій України», де
читаємо: «Дбаючи про духовність і моральність українського суспільства,
відчуваючи за майбутнє українського народу, ми,
Глави Традиційних Християнських конфесій України, вважаємо, своєчасним і
необхідним звернутися до Президента України, Кабінету Міністрів України,
Міністерства освіти і науки України та співвітчизників з викладенням свого
бачення щодо шляхів духовно-морального відродження нашого народу і поєднання
зусиль Держави і Церкви для впровадження в систему освіти християнських
духовних цінностей. Ми, переконані, що забезпечення передання майбутнім
поколінням духовних, моральних і культурних цінностей українського народу є
однією з найважливіших передумов перспективи та успіху вітчизняної освіти».
(Документ був оприлюднений 29 червня 2005 р. там само с. 528) Світлої пам’яті
папу Венедикта запитали, скажіть які на Вашу думку інституції у сучасному світі
є найбільш переслідуванні? Святіший Отець відповів інституції сім’ї,
християнської школи та Церкви. А чому Ви так думаєте? Бо у них, продовжив папа,
іде передавання віри! Диявол хоче зупинити передавання віри.
На початку доповіді, у вступі було підкреслено, що наша Держава декларує
своє християнське коріння, а тому для дієвих і конструктивних рішень треба жити
біблійним баченням слова, котре завжди стоїть на рівні з фактами. Слово подібно
до закваски проникає, наповнює, дає зріст нашому, суспільному, культурному,
родинному, освітньому, загальноцерковному рівнях та переображує. Тоді це,
звичайно, свідчитиме про нашу духовну зрілість та співвідповідальність, котра дуже
глибоко виражена у словах Лесі Українки: «Берімось краще до роботи, змагаймось
за нове життя!» Дякую за увагу.
Доповідь о. Івана Зозулі, голови Комісії Освіти та Виховання Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ.
