Музична Хресна дорога в парафії с. Мар'янівка

Сьогодні у храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Мар'янівка відбулася особлива молитовна подія — музична Хресна дорога, яку провели брати-семінаристи.

Це була молитва з глибоким духовним пережиттям страстей Христових, яка через спів, слово і тишу торкалося серця кожного. У цих роздумах ми наново відкривали для себе любов Христа, Який страждав і віддав Своє життя за кожного з нас.

Щиро дякуємо братам-семінаристам за цю молитовну атмосферу, яка допомогла зупинитися, задуматися і ще глибше пережити час Великого посту.

Нехай ця Хресна дорога стане для кожного з нас дорогою навернення, надії та зустрічі з живим Богом.

Хрестопоклінна неділя. Думка дня

 ✝️ Хрестопоклінна неділя

Слово віри від репресованого підпільного священника УГКЦ о. Володимира Теленка:

“Не може бути і дня без молитви, 

а неділі без Служби Божої.”

Джерело: «Ради спасіння своєї душі», упоряд. Оксана Бачун, Тернопіль 2018 с. 136.

Примірник Хресної Дороги о. Мирона Кордуби, репресованого священника УГКЦ

У день 80-тих роковин спроби знищення Української Греко-Католицької Церкви в СРСР я отримав від о. Василя Брегіна особливий дар — примірник "Хресної Дороги" авторства о. Мирона Кордуби.

✝️ о. Мирон Кордуба (1894, Тернопіль) — священник УГКЦ, воїн Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії. Після війни служив душпастирем у селах Тернопільщини.

Він відкрито виступав проти ліквідації УГКЦ та її насильницького приєднання до російської православної церкви. За вірність Христовій Церкві був заарештований і засуджений на 15 років ув’язнення.

Після звільнення з таборів жив у Тернополі та таємно служив Божественні Літургії у часи підпілля.

● Цей примірник Хресної Дороги — нагадування про священників, які не зреклися своєї Церкви навіть під тиском репресій.

♡ Святе Письмо навчає нас: "Пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру". (Євр. 13, 7)

https://www.facebook.com/share/p/181iA657Xu/

Думка на початок Великого Посту

 Думка на початок Великого Посту: 

"Євангельське смирення полягає не в тому, щоб думати про себе краще чи гірше, а в тому, щоб думати про себе менше". (Тімоті Келлер)

Слово Боже: 

"Тому нехай ніхто не хвалиться людьми; усе бо ваше: чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє - усе ваше, ви ж Христові, а Христос - Божий. Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих. Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний. Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу. Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить - це Господь. Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога. А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса - заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого. Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?" (1 Кор. 3, 21-4, 7)

● Поради на час Великого Посту:

https://mkdekanat.blogspot.com/2026/02/blog-post_23.html?m=1

● Правила посту в УГКЦ:

https://mykulynugcc.blogspot.com/2025/03/blog-post_1.html?m=1

Бачити крізь "імлу німу" - Данте

Ми живемо у часі, коли слова Данте отримують нове і сильне звучання: «Якби ти крізь імлу німу міг бачити», то ми б сьогоднішню ситуацію актуалізовано відчитали у твердженні Джона Пайпера, яке він описує в книзі «Жадання Бога»: «Оскільки Христа більше немає на землі, Він хоче, щоб Його тіло — Церква, об’являла свої страждання в Його стражданнях. Оскільки ми — Його тіло, наші страждання — це Його страждання».

- Щоб ми могли бачити...!

● Прочитайте Євангеліє від Луки 8, 5-15.

Мої теплі спогади...

З дитинства я найбільше любив дві речі: іти до церкви й голубів.

Я спілкувався з людьми, які їх розводили, часто приносив додому нову пару — інколи навіть ховав від батьків. Вони казали, що голубів уже забагато, але моє захоплення було сильнішим. Так тривало аж до семінарії.

Потім прийшли довгі роки навчання, життя пішло далі — полетіло. Та спогади про моїх голубів завжди зі мною.

Часто думаю: як тільки з’явиться можливість, я знову їх заведу. І в ту мить на серці з’являється ніжне тепло ♡

Голуби п. Михайла Зубрецького з Мар'янівки.