Біля витоків культурного і політичного відродження Східної Галичини стояли перші вихованці «Барбареум», такі як Антін Ангелович (1756-1814 рр.), у майбутньому перший митрополит відновленої у 1807 р. Галицької митрополії і перший кардинал Української греко-католицької церкви, та Михайло Левицький (1774-1858 рр.), які багато спричинилися до духовного відродження у Галичині й заснування національного шкільництва.
Одним з першопрохідців на духовній ниві Галичини став отець Іван Лаврівський (1773-1846 рр.), професор і ректор духовної семінарії у Львові. 1838 р. він написав перший посібник «Елементаж рускі, німецкі і польскі». Хоча посібник був написаний польською мовою, однак у ньому отець пропагує потребу навчання української мови у сільських школах. Активним працівником у «духовному винограднику» слід назвати і отця Івана Могильницького (1777-1831 рр.), крилошанина Перемиської капітули та близького співробітника єпископів М. Левицького й І. Снігурського, які пропагували й закладали парафіяльні школи для сільської молоді. 1832 р. в Перемиській єпархії таких шкіл налічувалось 385.
У 1875 р. в Тернополі утворилась філія товариства, а від неї почали зароджуватись читальні «Просвіти» в селах. Кожна читальня при заснуванні отримувала від філії безкоштовно вісімдесят книжок.
Майже у кожному селі краю напередодні Першої світової війни біля керма «Просвіт» стояли патріоти з плеяди греко-католицького священства, яких благословив на працю митрополит Андрей Шептицький.
Більше читай за посиланнями:
