понеділок, 31 січня 2022 р.

Чорна Наталія Михайлівна. Реквієм...

 Чорна Наталія Михайлівна, народилася 06. 06. 1936 року в с. Рижкова Воля, Ярославського повіту, Польща. У 1946 році переселена з батьками до Радянської України. Все своє свідоме життя пропрацювала вчителькою української мови та літератури у с. Мар'янівка, а проживала в с.Йосипівка, Тернопільського району. 

Померла 20. 12. 2013 року в с.Петрики, де і похоронена. Залишала нам великий літературний спадок. Вічна їй пам'ять!


Час біжить... біжить...
Людське життя - це лише мить, 

Зірка, що вродилася, засвітила і згасла.
В космічнім просторі, 
Де народжуються нові зорі.

Автор Чорна Наталія Михайлівна, зошит 2001 рік, с.Йосипівка.


30.01. 2001 ном. 10 "В. ж". / "Через Крути до майбутнього". Стаття Степана Рабушевського.

 Мої роздуми з приводу цієї статті.

"Господи, прошу Тебе дай розуму, - казав колись цар Соломон. Нам українцям часто бракує розуму. Ну як можна розпустити армію? До чого тупі державні мужі! Йде державний муж, а за ним - охорона. Та навіть добрий господар не обійдеться без собаки - охоронця. А то ціла держава з багатомільйонним населенням без охорони покинена, лишена на волю Божу! І це Грушевський! Ах, Боже, Боже. Чи навчить нас біда коли розуму - хоч би маленького?

А гризтись між собою вміємо. Гриземось, як собаки за кістку. І то за що - небудь. Для чого тримати Верховну Раду, де сотні депутатів? Це ж армія гуляючого народу! А яку платню місячну вони одержують! Сидять на тих дурних сесіях і дрімають, як коти за піччю. Порозросталися, що їх "фігури" і в телевізор не влазять! Ситий голодного не знає! Їм добре. Наобіцяли золотих гір, коли вибори, а так нічого і не зробили. Тепер їздять 200 км на годину і голови розвалюють о дерева. Втратили зв'язок з реальністю. Їм здається, що вони вже люди космічні, а не земні.

Хочеться сказати своїм землякам:

- не вдавайте добрих, а будьте ними!

- не вдавайте мудрих, а вчіться, вчіться ціле своє життя. Дружіть із Біблією, радьтеся з Богом, коли щось робите, радьтеся із своєю совістю!

- не робіть із себе зелених, жовто - синіх, червоних, а будьте достойними людьми, гідними поваги.

- не сійте розбрату між собою, в церквах, хай ворог не тішеться, як ви ослабаєте у братовбивчій боротьбі!

Гарна наша Україна! Благодатна земля, родюча. А ми які?

Безбожники, розводники, дітовбивці, батьковбивці, розвратники, злодії, зрадники і пияки! В нас то і моралі ніякої нема. Прочитала "Факты" із підшивки за цілий 2000 - ий рік. Багато пише газета про артистів. Всі вони женяться по 5 - 6 разів. Нарешті такому дідусеві 60, а він бере дівчину за 20 років. Де встид? Де совість? Жити із внучкою. Плюгавство. Про яку глибину почуттів тоді можна говорити? Де міцна сім'я? Які діти без батька? Скалічені, половинчасті.

Роздуми Чорної Наталії Михайлівни, с. Йосипівка, зошит 2001 р.

Без коментарів... Віхи з життя ісповідника віри патр. Йосифа Сліпого - законспектувала Чорна Наталія Михайлівна (зошит 2001 р.Б.)




 

неділя, 30 січня 2022 р.

У 46 - ому...

У 46 - ому я втратила Батьківщину,
Яку так ніжно любила.
Її красу, як мати дитину,
До серця тулила.

Пригадується заквітчана весна,
Шум потоків молодих,
Курликання журавля.
Гарно, любо, мило...
Все ж часом сплило.

27.XI. 2001 р.Б.


Автор поезії світлої пам'яті Чорна Наталія Михайлівна, вчитель української мови, жителька і парафіянка с. Йосипівка 2001 р.Б.

© Copyright

субота, 29 січня 2022 р.

Прожила я своє життя

Прожила я своє життя бідно,

Але без фальші - достойно і гідно.

Нікого не дурила, 

Нікому зла не робила, 

Не використовувала нікого, 

Що заробила, то і жила з того.

Душа моя чиста, як кришталь.

Характер спокійний, міцний, як сталь.

Багатств я не маю, 

Але бідною себе не вважаю.

Я багата любов'ю до Бога, 

І ніхто не спромога

Забрати у мене того, що є, 

Бо воно моя суть,

Воно тільки моє.


Автор поезії світлої пам'яті Чорна Наталія Михайлівна, вчитель української мови, жителька і парафіянка с. Йосипівка 2001 р.Б.

© Copyright






Що я не люблю?

Найбільше не люблю, 

Коли люди розлучаються,

А діти - сироти

По світу скитаються.

Такі горе батьки

Женяться щораз,

А любов скороминуча

Проходить повсякчас.

А вони шукають,

Шукають ту "єдину"

І кожній коханці

Лишають дитину.

Не кажу "жінці",

Бо жінка - це сім'я,

Обов'язок перед дітьми, Богом.

Відповідальність ж яка!

Із болями української

Також і російської -

Одна розлука.

Боже, яка мука!

Лише в Анни Сумської

Цілий вік - один чоловік.

Слухайте, чоловіки!

Слухайте, жінки!

Майте совість і стрим,

Поженилися, той живіть,

Дітей до розуму доводіть.

Мушу спитати:

Невже вам приємно

Подружжя щораз міняти?

Це щось пахне хмелем,

Хмелем і бурделем.

Розпуста визира.

Де ж порядність, 

Де почуттів глибина?



Автор, Чорна Наталія Михайлівна, вчитель, с. Йосипівка 2001 р.Б. (Наталія Михайлівна, була переселена у 1946 році з Рижкової Волі, Польща)

© Copyright





Питала мати в сина

 ****

Питала мати в сина:

- А де наша Батьківщина?

- Хіба я знаю, - каже син.

- У Польщі родився, 

На Поділлі опинився.

Часто слово "лемко" чую

І так собі міркую:

Ми люди без Батьківщини.

Чужі ми тут, нема родини.

Лемками стали,

Лемками нас прозвали,

Другого сорту людьми:

От як хочеш, так і живи.






Автор, Чорна Наталія Михайлівна, вчитель, с. Йосипівка 2001 р.Б. (Наталія Михайлівна, була переселена у 1946 році з Рижкової Волі, Польща)

© Copyright

пʼятниця, 28 січня 2022 р.

Із спогадів моєї матері, здому Гуль Марії Федорівни (1903 р. нар. +1965)

 Дорогі, буду Вас знайомити з поезією світлої пам'яті моєї парафіянки Чорної Наталії Михайлівни з с. Йосипівка, котра все своє свідоме життя присвятила педагогічній праці.


Із спогадів моєї матері, здому Гуль Марії Федорівни (1903 р. нар. +1965)


1914 - ий. Війна.

Сім'я велика, діда нема.

В Америці дід гроші заробляє, 

А вдома сім'я бідує, з голоду конає.

Поле толокою лежить,

Коні забрали, нічим робить, 

Навіть корівки не осталось,

Все вояки забрали.

Не на життя, на смерть війна.

Село згоріло, села нема.

Дерево і солома - 

Полумінь: Содома і Гомора.

На подвір'ї лише піч.

Найгірше, коли прийде ніч.

В стайні жили, 

На соломі діти тулили.

По ровах трупи і ранені валялись

- Добите! - людей благали. 

Кинулась епідемія.

Не знаю: холера чи чума, 

Не одному життя обірвала вона.

Цілі сім'ї вимирали.

Ніхто трун не робив, 

По кілька мерців

На воза клали

І так щодня.

Безпросвіток, тьма.

Хто остався,

Той по-чорному набідувався:

Ні їсти, ні вдягнутись,

Ні обігрітись, ні взутись.

Біда. От що значить - 

Війна.


Автор, Чорна Наталія Михайлівна, вчитель, с. Йосипівка 2001 р.Б. (Наталія Михайлівна, була переселена у 1946 році з Рижкової Волі, Польща)

© Copyright

понеділок, 24 січня 2022 р.

Жертводавці відреставрованих ікон парафії с.Мар'янівка



Ікона реставрована за кошти 
жертводавця Василя Кіцака.



Ікона реставрована за кошти 
жертводавця Петра Костика.


Ікона реставрована за кошти жертводавців 
Олександра Костика та Галини Ожанської.

Ікона 1894 р.Б.

Ікона реставрована за кошти 
жертводавця Василя Пинило.


Ікона реставрована за кошти 
жертводавця Дмитра Білого.

Автор ікони С. Томасевич.

Дякуємо Господу Богу, а також кожному з вас, адже ця реставрація стала можливою завдяки відкритості ваших сердець! Нехай Господь винагородить вам своїми прещедрими даруваннями!





пʼятниця, 14 січня 2022 р.

Завершився довгий етап реставрації парафіяльних ікон

 12. 01. 2022 р. Б. було повернуто останні дві (з п'яти) ікони з реставрації, котра проходила у м. Львові під проводом досвідчених майстрів - пані Роксолани Мокрій та пана Юрія Буньо. Реставраційні роботи тривали майже два роки.


Автор ікони український художник Степан Томасевич.
Див.: читай дослідження про автора- 
 





Пригадуємо, що 28. 02. 2020 р. Б. в парафії Різдва Пресвятої Богородиці с. Мар'янівка були віднайдені п'ять старовинних ікон. Завдяки місцевим жертводавцям вдалося зберегти ці ікони для наступних поколінь.

В наступному році наша старенька церковця відзначатиме своє 130-ти ліття.


- Пов'язані статті: 

http://photomozajika.blogspot.com/2021/04/blog-post_26.html

http://photomozajika.blogspot.com/2021/04/12-2020.html

http://photomozajika.blogspot.com/2021/03/1894.html

пʼятниця, 7 січня 2022 р.

Різдвяне привітання священників Микулинецького деканату



Микулинецький Протопресвітеріат (деканат) Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ (07. 01. 2022)

Приєднатися до нас можна у мережі фейсбук: