До слова, сьогодні я читаю науковий каталог «Українські іконостаси»: Роман Зілінко, Іконостас церкви св. Івана Богослова в Суховолі (зі збірки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького та приватної колекції о. Ростислава Гладяка), виданий у Львові 2009 р.
Цей каталог дала мені для ознайомлення п. Світлана Морозович.
«Навіть плаваючі квіти мають корінь у землі» (Ліна Костенко).
Саме з цих слів розпочинає свою розповідь світлої пам’яті о. Ростислав Гладяк, парох с. Суховолі, у вступному слові про історію реставрації іконостасу церкви св. Івана Богослова у згаданому селі.
Цей проєкт, як про це пише п. Роман Зілінко, буде присвячено цій неповторній і, на жаль, досі мало вивченій ділянці нашого мистецтва. До грона цих давніх пам’яток можна долучити й ансамбль ікон передвівтарної перегородки з церкви св. Івана Богослова села Суховолі Городоцького району Львівської області. (…) Метою пропонованого видання є наукове опрацювання, реконструкція та введення в науковий обіг цієї досі невідомої пам’ятки українського мистецтва середини XVII ст. (Див. там само, с.18)
Нині, коли наша культурна спадщина зазнає численних викликів і загроз, особливо важливо не лише милуватися цими сакральними пам’ятками, але й глибоко їх вивчати, берегти та передавати наступним поколінням. Бо збереження українських сакральних святинь — це збереження нашої духовної пам’яті, нашої ідентичності та живого коріння, з якого зростає майбутнє нашого народу.
