Сучасний священник не покликаний бути ані артистом, ані шоуменом. Його покликання — бути учнем і слугою Ісуса Христа.
Це не означає, що він має бути похмурим чи нерадісним. Христос був близький до людей, умів говорити так, що Його слухали, співчував, плакав, радів, сідав за стіл із грішниками. Але Він ніколи не пристосовував істину до смаків натовпу, щоб сподобатися.
Тому сучасний священник має:
- вірно проповідувати Євангеліє, навіть коли це незручно;
- бути свідком Христа більше, ніж популярною особистістю;
- любити людей, але не шукати людської слави;
- використовувати сучасні засоби комунікації, але не перетворювати віру на розвагу;
- вести людей до Христа, а не прив'язувати їх до себе.
Святий апостол Павло нагадує: «Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою» (Гал. 1, 10).
Якщо священник лише розважає, люди можуть захоплюватися ним, але не навертатися до Бога. Якщо ж він послідовно служить Христові, то навіть без гучних ефектів його служіння приносить плід, бо в центрі залишається не особистість священника, а Сам Господь.
Саме те, чого торкається Божа рука, має справжню цінність і в майбутньому приносить щедрі плоди. (Пор. Мт. 13, 8 ).
