Блог о.Івана Зозулі | #kohelethomilia
Автор поезії світлої пам'яті Чорна Наталія Михайлівна, вчитель української мови, жителька і парафіянка с. Йосипівка 2001 р.Б.
© Copyright
Прожила я своє життя бідно,
Але без фальші - достойно і гідно.
Нікого не дурила,
Нікому зла не робила,
Не використовувала нікого,
Що заробила, то і жила з того.
Душа моя чиста, як кришталь.
Характер спокійний, міцний, як сталь.
Багатств я не маю,
Але бідною себе не вважаю.
Я багата любов'ю до Бога,
І ніхто не спромога
Забрати у мене того, що є,
Бо воно моя суть,
Воно тільки моє.
Автор поезії світлої пам'яті Чорна Наталія Михайлівна, вчитель української мови, жителька і парафіянка с. Йосипівка 2001 р.Б.
© Copyright
Найбільше не люблю,
Коли люди розлучаються,
А діти - сироти
По світу скитаються.
Такі горе батьки
Женяться щораз,
А любов скороминуча
Проходить повсякчас.
А вони шукають,
Шукають ту "єдину"
І кожній коханці
Лишають дитину.
Не кажу "жінці",
Бо жінка - це сім'я,
Обов'язок перед дітьми, Богом.
Відповідальність ж яка!
Із болями української
Також і російської -
Одна розлука.
Боже, яка мука!
Лише в Анни Сумської
Цілий вік - один чоловік.
Слухайте, чоловіки!
Слухайте, жінки!
Майте совість і стрим,
Поженилися, той живіть,
Дітей до розуму доводіть.
Мушу спитати:
Невже вам приємно
Подружжя щораз міняти?
Це щось пахне хмелем,
Хмелем і бурделем.
Розпуста визира.
Де ж порядність,
Де почуттів глибина?
Автор, Чорна Наталія Михайлівна, вчитель, с. Йосипівка 2001 р.Б. (Наталія Михайлівна, була переселена у 1946 році з Рижкової Волі, Польща)
© Copyright
****
Питала мати в сина:
- А де наша Батьківщина?
- Хіба я знаю, - каже син.
- У Польщі родився,
На Поділлі опинився.
Часто слово "лемко" чую
І так собі міркую:
Ми люди без Батьківщини.
Чужі ми тут, нема родини.
Лемками стали,
Лемками нас прозвали,
Другого сорту людьми:
От як хочеш, так і живи.
© Copyright
Дорогі, буду Вас знайомити з поезією світлої пам'яті моєї парафіянки Чорної Наталії Михайлівни з с. Йосипівка, котра все своє свідоме життя присвятила педагогічній праці.
Із спогадів моєї матері, здому Гуль Марії Федорівни (1903 р. нар. +1965)
1914 - ий. Війна.
Сім'я велика, діда нема.
В Америці дід гроші заробляє,
А вдома сім'я бідує, з голоду конає.
Поле толокою лежить,
Коні забрали, нічим робить,
Навіть корівки не осталось,
Все вояки забрали.
Не на життя, на смерть війна.
Село згоріло, села нема.
Дерево і солома -
Полумінь: Содома і Гомора.
На подвір'ї лише піч.
Найгірше, коли прийде ніч.
В стайні жили,
На соломі діти тулили.
По ровах трупи і ранені валялись
- Добите! - людей благали.
Кинулась епідемія.
Не знаю: холера чи чума,
Не одному життя обірвала вона.
Цілі сім'ї вимирали.
Ніхто трун не робив,
По кілька мерців
На воза клали
І так щодня.
Безпросвіток, тьма.
Хто остався,
Той по-чорному набідувався:
Ні їсти, ні вдягнутись,
Ні обігрітись, ні взутись.
Біда. От що значить -
Війна.
Автор, Чорна Наталія Михайлівна, вчитель, с. Йосипівка 2001 р.Б. (Наталія Михайлівна, була переселена у 1946 році з Рижкової Волі, Польща)
© Copyright
12. 01. 2022 р. Б. було повернуто останні дві (з п'яти) ікони з реставрації, котра проходила у м. Львові під проводом досвідчених майстрів - пані Роксолани Мокрій та пана Юрія Буньо. Реставраційні роботи тривали майже два роки.
В наступному році наша старенька церковця відзначатиме своє 130-ти ліття.
- Пов'язані статті:
http://photomozajika.blogspot.com/2021/04/blog-post_26.html