четвер, 29 лютого 2024 р.

Покликання пророка

 https://youtu.be/gSNfYnhMMME?feature=shared

На початку говорить пані доктор Данута П'єкаж, що постарається дати короткий опис книги Одкровення. В 10 главі знаходимо опис покликання Одкров. 10, 1-11. "...і поставив ногу свою праву на море, а ліву на землю." Що означає те і на морі та на землі? Те, що послання стосуватиметься цілого світу. Ангел говорить, що Божі пророцтва вже здійснюються та дає св. Іванові книжечку, котру він має з'їсти. (Пророк Єремія теж з'їдає книжечку, додає вона)

Коли Господь Бог кличе пророка, то робить щось дуже дивне, вкладає своє Слово де, в уста? Шановне панство, чи хтось з Вас слухає устами? Тут вкладає до уст! Щоби ти міг бути автентичним пророком, тому мусиш це Слово з'їсти, воно мусить стати частиною тебе.

Бо для чого є потрібний пророк? Щоби надати Слову Божому людської форми та щоб бути зрозумілим. Це Слово має бути близьке нам! А в пророка Єзекиїла знаходимо, що Слово має подвійний смак. Бо Слово Бога є солодке, але наслідки Його проповіді бувають дуже гіркими. 

В главі 11 книги Одкровення іде мова про "храм Божий" - у битві із силами зла Церква отримає перемогу, але треба рахуватися з тим, що будуть певні втрати. "І подам двом свідкам моїм і пророкуватимуть...." Еґзеґети думали про пророків Мойсея, Іллю і тд. Однак це є особи пов'язані з Церквою, з християнством. В тексті читаємо, що "свідків є два", якщо би був лише один свідок, то свідчення його не було б вірогідним. (‭‭Вiд Iвана 5:36-37

Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав! Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили.)

"Два свідки" - це є свідчення Церкви!

Якщо би хтось хотів завдати їм шкоди, то вогонь виходить із їх уст і пожирає, знищує ворогів. І тут пояснює, ніхто не хоче когось знищувати, але такою є сила їхнього свідчення.

Один французький філософ поставив запитання: "Задля чого гине мученик?" - Мученик не гине через факт, що його не зрозуміли, але через те, що його вороги "зрозуміли краще", аніж свої. Мученик гине, бо вороги сприйняли загрозливим його Слово і як таке, якого не можливо є зносити. Ось сила свідка! (Др. Данута П'єкаж / dr. Danuta Piekarz)

Переклав о. Іван Зозуля

середа, 7 лютого 2024 р.

Роль Української Греко-Католицької Церкви у розвитку українського шкільництва та формуванні національної свідомості населення. (короткі витяги)

Біля витоків культурного і політичного відродження Східної Галичини стояли перші вихованці «Барбареум», такі як Антін Ангелович (1756-1814 рр.), у майбутньому перший митрополит відновленої у 1807 р. Галицької митрополії і перший кардинал Української греко-католицької церкви, та Михайло Левицький (1774-1858 рр.), які багато спричинилися до духовного відродження у Галичині й заснування національного шкільництва.

Одним з першопрохідців на духовній ниві Галичини став отець Іван Лаврівський (1773-1846 рр.), професор і ректор духовної семінарії у Львові. 1838 р. він написав перший посібник «Елементаж рускі, німецкі і польскі». Хоча посібник був написаний польською мовою, однак у ньому отець пропагує потребу навчання української мови у сільських школах. Активним працівником у «духовному винограднику» слід назвати і отця Івана Могильницького (1777-1831 рр.), крилошанина Перемиської капітули та близького співробітника єпископів М. Левицького й І. Снігурського, які пропагували й закладали парафіяльні школи для сільської молоді. 1832 р. в Перемиській єпархії таких шкіл налічувалось 385.
У 1875 р. в Тернополі утворилась філія товариства, а від неї почали зароджуватись читальні «Просвіти» в селах. Кожна читальня при заснуванні отримувала від філії безкоштовно вісімдесят книжок.
Майже у кожному селі краю напередодні Першої світової війни біля керма «Просвіт» стояли патріоти з плеяди греко-католицького священства, яких благословив на працю митрополит Андрей Шептицький.


Більше читай за посиланнями:

понеділок, 5 лютого 2024 р.

Дочка Біллі Ґрема про події 11 вересня 2001 р.

 Як міг Бог дозволити трапитися теракту?

Це про інші події, але висновок актуальний і тепер.

(Фото з відкритих джерел інтернету)


Чи бачили ви, як дочка Біллі Грема брала участь у ток-шоу, присвяченому подіям 11 вересня?

На запитання ведучої Джейн Клейсон: "Як Бог міг дозволити такому статися?". Анна Грем дала дуже глибоку і проникливу відповідь. Вона сказала: "Я вірю, що Бог так само, як і ми, глибоко сумує про те, що сталося. Адже ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашого уряду, з нашого життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом, просто відступив. Чи можемо ми очікувати від Бога благословіння і захисту, якщо ми при цьому вимагаємо, щоб Він нас покинув? ".

Давайте згадаємо ... По-моєму, все почалося, коли Медлін Мюррей О'Хара (вона була вбита) заявила, що в школі не місце молитві, і ми сказали: "Добре".

Потім хтось сказав, що краще б у школі не читати Біблію (Біблію, в якій сказано: "Не вбивай", "Не кради" і "Полюби ближнього твого, як самого себе"!). І ми сказали "Добре".

Потім доктор Бенжамін Спок сказав, що нам не слід застосовувати тілесні покарання до наших дітей, коли вони погано поводяться, бо цим ми пошкодимо їх маленьким особистостям - ми можемо зіпсувати їх почуття власної гідності (син доктора Спока покінчив життя самогубством). І ми сказали: "Він - фахівець і знає, про що говорить". І ми сказали: "Добре".

Потім хтось сказав, що вчителям і директорам не можна карати наших дітей. А адміністрації шкіл суворо заборонили своїм викладачам навіть торкатися учнів, які провинилися, тому що їм не потрібна погана реклама і вже тим більше вони не хочуть відповідати за це перед судом (є велика різниця між покаранням і дотиком, прочуханкою, приниженням, биттям і т. д.). І ми сказали: "Добре".

Потім хтось сказав: "Давайте дозволимо нашим донькам робити аборти, якщо вони цього хочуть. Їм навіть не доведеться розповідати батькам". І ми сказали: "Добре". Тоді якийсь мудрий член шкільної ради сказав: "Хлопчаки завжди будуть хлопцями і завжди будуть цим займатися. Так що давайте дамо нашим синам стільки презервативів, скільки вони хочуть, щоб вони могли розважатися, як їм завгодно. А нам не доведеться розповідати їх батькам , що вони отримали їх в школі ". І ми сказали: "Добре".

Потім хтось із нами ж обраної верховної влади сказав, що неважливо, що у нас в приватному житті, якщо ми добре робимо свою роботу. І, погоджуючись з цим, ми сказали, що нам неважливо, хто (включаючи президента) чим у приватному житті займається, якщо у нас є робота і з економікою все гаразд.

Тоді хтось сказав: "Давайте друкувати журнали з зображенням оголених жінок і будемо називати це здоровою, практичною, високою оцінкою краси жіночого тіла". І ми сказали: "Добре". Тоді деякі пішли з цією високою оцінкою ще далі і почали публікувати фотографії оголених дітей, а потім і ще далі, помістивши їх в Інтернет. І ми сказали: "Добре, у них є свобода слова".

Потім індустрія розваг сказала: "Давайте робити фільми і телепрограми, які пропагують насильство, богохульство і заборонений секс. І давайте записувати музику, що заохочує вживання наркотиків, згвалтування, вбивства, самогубства та сатанізм". І ми сказали: "Це всього лише розвага, негативного ефекту ця музика не несе, всерйоз її ніхто не сприймає, так що продовжуйте в тому ж дусі".

І тепер ми запитуємо себе, чому у наших дітей немає совісті, чому вони не можуть відрізнити погане від хорошого, чому вони, не замислюючись, вбивають незнайомців, своїх однокласників і самих себе. Можливо, якщо ми всерйоз і надовго задумаємося, то ми зможемо в цьому розібратися. Я думаю, що тут справа в тому, що "що посієш, те й пожнеш".

Один молодий чоловік написав: "Дорогий Господь, чому Ти не врятував маленьку дівчинку, вбиту прямо у себе в класі? Щиро Твій, турботливий студент". Ось відповідь: "Дорогий турботливий студент, Мене не пускають в школи. Щиро твій, Бог".

Смішно, як людям легко позбавлятися від Бога, а потім дивуватися, чому світ перетворюється на пекло. Смішно, коли ми віримо тому, що говорять газети, і сумніваємося в тому, що говорить Біблія. Смішно, коли всі хочуть потрапити на небеса, при цьому не вірячи, не думаючи, не кажучи і не роблячи нічого з того, про що говорить Біблія. Смішно, коли хтось каже "Я вірю в Бога", але сам слідує за сатаною, який теж, між іншим, "вірить" в Бога.

Смішно, коли нам так легко судити і так важко бути судимими іншими. Смішно, коли дурні жарти поширюються зі швидкістю світла, але люди двічі подумають, чи поділитися з друзями статусом, в якому йдеться про Бога. Смішно, коли все і непристойне, грубе, хтиве і вульгарне спокійно перебуває в Інтернеті, а у школі чи на роботі відкрита дискусія про Бога неможлива.


Джерело: https://m.facebook.com/