Проповідь живої парафії

Проповідь живої парафії.

Мотто: “Будьте Свідками Христа!” (Патр. Йосиф Сліпий, Заповіт)

 I. Дорогі друзі, нашу зустріч хочу розпочати зі слів катехези папи Франциска на тему «Виховання до надії» (виголошена 20 вересня 2017 року), у якій Святіший Отець навчає: там де Бог тебе поставив, живи надією, завжди надійся, ніколи не здавайся, пам’ятай, що перший ворог, якого ти маєш перемогти не поза межами тебе, а всередині. Тому не допускай гірких та темних думок. (…) Віра і надія ідуть разом. (…)Бог не розчаровує. Він все створив щоб ми розцвітали. Пригадую собі розмову, коли дуб попросив мигдальне дерево, скажи мені про Бога і мигдаль розцвів.

Перш ніж перейдемо до етапів, кроків написання гомілії, а також вияснимо структуру гомілії, хочу сьогодні дещо висвітлити про засоби євангелізації.

Для початку поставимо собі питання: чому Церква століттями користувалася довірою?

У перших століттях критерієм довіри до Церкви було мучеництво. Язичники і невіруючі бачили приклад багатьох молодих і старших людей, як жінок так і чоловіків з різних суспільних середовищ, які радо приймали смерть ради Христа і робили це з радістю. Саме тому, завдяки їхньому свідченню багато людей у ті часи ставали християнами.

Згодом, у процесі розвитку та становлення Церкви, почали виникати монастирі, які ставали освітніми осередками. Це було значним фактором, який впливав на підвищення авторитету Церкви. Дуже позитивне свідчення було те, що монастирі об’єднували багато людей, які посвячувалися Господу, чинили діла милосердя, засновували школи, лікарні…

         Перший засіб євангелізації:

   1.Свідчення власного життя. (Християни повинні реалізувати своє покликання та випромінювати радість, щастя, будувати міцні сім’ї, добре виховувати дітей)

       Другий засіб євангелізації:

   2.Виходити до людей. “Ідіть і проголошуйте Євангелію”. (Мр. 16, 15) “Віра, народжується від слухання”. (Рим. 10, 17)

(Папа Франциск, не існує “євангелізації з м’якого крісла”:

Усі християни мають обов’язок та місію євангелізувати, просячи у Господа благодаті бути «слухачами Святого Духа», Який допомагає вийти поза себе самих та бути близькими до людей. На цьому наголосив Папа Франциск у проповіді під час Святої Меси у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти» у четвер, 19 квітня 2018 р.

Папа пригадав, що після смерті мученика Степана розпочалось велике переслідування християн, а учні розпорошились по різних місцевостях. Але саме цей вітер переслідувань спонукав учнів до виходу із своєї батьківщини. Отож, змушені переслідуванням до виходу «поза» себе самих, вони почали засівати зерна Божого Слова у різних місцях. Євангелізаціє не є добре підготовленим планом прозелітизму. Це Святий Дух нам наказує, в який спосіб маємо діяти – як нести Боже Слово, як нести Ісуса Христа іншим. І все розпочинається із слова «встань». Не існує «євангелізації з м’якого крісла». Необхідно піднятись та вийти, перебувати в русі. Проповідник пригадав, як багато чоловіків та жінок залишили свою батьківщину та пішли у далекі краї, несучи Боже Слово іншим людям. Часто, задля різних хворіб, на які захворіли, євангелізуючи у віддалених країнах, чи задля переслідувань, вони помирали у молодому віці, або віддавали життя за Христа.

Далі Святіший Отець пояснив, що не потрібен жоден «вадемекум євангелізації», потрібна близькість, тобто, підійти, наблизитись до людей, а також нести людям Бога, починаючи від конкретних ситуацій. Отож, підсумовуючи Папа зазначив, що євангелізуючи своїм словом та прикладом, потрібно пам’ятати ці три ключові слова: встань, підійди та починай із реальної ситуації. Не забуваючи при цьому, що євангелізація завжди повинна відбуватись у слуханні Святого Духа.

Див. http://catholicnews.org.ua/papa-ne-isnuie-ievangelizaciyi-z-myakogo-krisla )

     Третій засіб євангелізації:

   3.Харизма. Перше значення грецького слова «харизма» - веде до пробудження, нагадує, проголошує. У буквальному значенні прекладається  як “крик”, оголошення, звіщання. Друге значення – це навчання. Йдеться про більш впорядковане, систематичне, довше навчання, - з грецької – “дідахe”.

Господь Ісус промовляє до нас: “Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи”. (Мт. 28, 19) Нас також будуть супроводжувати знаки. (Див. Мр. 16, 17) І сам Ісус Христос зворушуватиме людські серця.

Також дуже коротко хотів би висвітлити форми проповіді-свідчення мирян:

а) Життя вірою. Блаженніший Любомир навчав нас: “Служити так, як це робив Ісус Христос, - велике мистецтво”. 

б) визнання віри через свідоцтво життя (подружнє житя, родина, служіння у парафії, присутність християнина на роботі, середовище у якому живемо) Подружжя має бути для себе і для дітей свідками віри і любові Ісуса Христа.

в) Родина – особливе місце євангелізації. Однак, опорою після євангелізації для родини є церковна катехеза “дідахе”.

Ми ніколи не станемо добрими проповідниками, якщо ми не були перше євангелізованими, котрі особисто досвідчили, пережили керигму!

Про який саме досвід іде мова:

1. Бог є любов – досвід Божого прийняття.
2. Ким є людина? Писання говорить: “всі згрішили… “ (Рим. 3, 23) Людина потребує Спасителя!
3. Ісус Христос є Спасителем.
4. Людина приймає Христа як свого Господа і Спасителя.
5. Творення спільноти Церкви через Святого Духа. (Входження до спільноти Церкви)
6. Прохання про наповнення  дарами Святого Духа. (Дари для служіння і будування спільноти)

Папа Павло VI в енцикліці “Evangelii nuntiandi” говорить: “В сьогодніших часах не дуже хочеться слухати вчителів, але свідків’’.

 

 

II.  Етапи написання проповіді, гомілії.

 

Блаженніший Любомир: “Секрет доброї проповіді полягає у її підготовці”. 

 

1.   Особиста медитація біблійного тексту (лат. Lectio divina) Було б дуже корисно починати медитацію вже в понеділок рано, щоб до неділі роздумувати над Словом, ходити з ним, пам’ятати, жити ним.

2.   Зробити аналіз (egzegeza)об’явленого тексту . В цьому нам допоможуть біблійні коментарі, енциклопедії…

3.   Чітко сформулювати тему. (Латинська сентенція говорить так: “Якщо розум оволодів темою, то слова приходять самі собою’’.

4.   Тепер слід скласти план.  (А. Шопенгауер: “Хто ясно мислить, той ясно, зрозуміло викладає''.)

5.   Конспект. Написати конспект проповіді, обо  гомілії.

6.   Засвоєння конспекту. Проповідник повинен добре володіти текстом.

 

Дуже хочеться донести,  що проповідь, гомілія не повинна бути переказуванням чужих думок, зачитуванням чужих наук, також не повинні ті, яким доручена місія навчання Слова Божого виносити на амвон політику, суперечки, плітки.

 

Тривалість недільної гомілії повинен становити  не більше 10 – 15 хвилин.

 

 

III. Структура гомілії

 

Для початку давайте вияснимо значення слів проповідь та гомілія.

 

 

Другий Ватиканський собор у конституції “Про святу літургію” у №52 подає дефініцію гомілії: дуже поручається гомілія, як частину тієї ж літургії, в якій протягом літургійного року дається повчання про таїнства віри й засади християнського життя.

 

Отже, проповідю ми можемо назвати те звіщання Слова Божого, що є поза літургією. Гомілія є інтегральною частиною літургії (Божественної літургії) Тому проповідь і гомілія не є синонімами.

 

Класична структура будь-якої промови включає в себе такі елементи:

1.Вступ (змотивувати слухача, подаємо цікавий приклад, або ілюстацію)

2.Основна частина (вияснити у світлі Слова Божого)

3. Закінчення (це висновки, заохочення до глибшого християнського життя)

“Кінець – це розв’язання всієї промови. Він повинен бути таким, щоб слухачі зрозуміли, що далі говорити нема чого”. (А.  Коні)

 

Структура гомілії:

1.   Змалювати життєву ситуацію , тобто подати елемент егзистенціальний.  Розпочинаємо з особистого досвіду слухачів, з їхніх очікувань, увразливити на їхні проблеми. Можна це представити у формі прикладу, ілюстрації, або питання на котре шукатимемо відповіді в Слові Божому. (Вступ повинен становити 25% гомілії)

 

2.   Послухаймо -  ”Так говорить Господь” – елемент керигматичний, містагогічний (літургічний) – це повинно бути гарне вияснення (egzegeza) Євангелії. (Ця частина становитиме 50%)

3.   Християнське життя. Заохотити жити згідно з Євангелією, висвітлюючи елемент морально-еклезіальний та есхатологічний. (закінчення – 25%)

Проповідник, як навчає папа Франциск є людиною надії!

 

 

IV.  Значення прикладів, ілюстрації у проповідування та їх характеристика

 

Найперше, приклад повинен бути, ясним (зрозумілим) і конкретним. Ми повідомляємо слухачів звідки цей приклад взяли.

 

Значення прикладів:

-         Вони прояснюють думку, просвічують ідеї.

-         Кажуть, що приклади – це вікна проповіді, через які проникає світло.

 

Ціль прикладів:

-         Ясно, зрозуміло і просто вияснити ідею для кращого розуміння.

-         Викликати зацікавленість, змотивувати. Приклади слухачами запам’ятовуються легше і швидше.

 

Навести приклад, чи ілюстрацію, означає освітити (вияснити) ідею проповіді.

 

Характеристика доброго прикладу:

-         Зрозумілий. Співзвучний з досвідом слухачів – веде від відомих речей до невідомих. Допомагає у кращому зрозумінні Божої істини та поглиблює віру.

-         Властивий. Підходящий – прямо відноситься до теми проповіді.

-         Актуальний. (Не використовувати застарілих прикладів)

-         Правдивий.

-         Рівнозначний темі.

 

Напочатку ми собі пригадали коротко основну частину катехези папи Франциска у якій він наводить ілюстрацію, а саме розповідь дуба і мигдального дерева, котре розказало йому про Бога тим, що розквітло. Тому і всі віруючі люди повинні також розквітати вірою, а згодом також і плодоносити надією та любов’ю.

 

 

Дорогі у Христі! Для роздумів хочу нам навести слова о. д-р Казімєжа Пануся: “Дбати треба про те, щоб церква не тільки існувала, але жила, це також, а може перш за все, піклування над відновою проповідництва”. 

 

В листі до колосян св. Павло пише: “Моліться (…) щоб Бог відчинив нам двері проповіді” (Пор. Кол. 4, 3)

о.Іван Зозуля