"Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: "Осанна! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!" (Ів. 12, 12)
Подібно і ми, брати і сестри, вийшли сьогодні на зустріч Христові, несучи у своїх руках розквітле віття лози, символ нашої духовної перемоги над нашими пристрастями, гріхом. Простуючи шляхом посту, свідомо просили у Господа "дай мені бачити гріхи мої...", щоб світлом Божого Слова прогнати геть, смуток, безнадію із наших сердець. І Господь, як добрий пастир, що шукає загубленої овечки завжди брав нас на свої рамена та лікував наші зранення та болі.
"Благословен, хто йде в ім'я Господнє". Ці слова, що їх завжди адресовано царям, тим, хто дарував іншим перемогу і мир, несуть у собі великий динамізм оптимізму та радості. Так, Ісус є тим довгоочікуваним царем, до якого нині є звернені наші очі та серця, придивімся уважно, що про Нього говорить книга одкровення: "одягнений він в одежу, побагрену кров"ю; і зветься ім"я його - Слово Боже. (...) І має на одежі і на бедрі своєму ім"я написане: Цар царів і Володар володарів. (Одрков. 19, 15-16)
Улюбленні в Господі, брати і сестри, дорога молоде, діти! Кожна свята літургія є таїнством зустрічі людини з Богом! І коли вам, хтось говорить де є Його (Христа) другий прихід, тоді ви, що несете віття перемоги, скажіть словами святого апостола Петра: " Не зволікає Господь з обітницею (...), лише щоб усі прийшли до покаяння". (2 Пт. 3, 9)
Завжди даваймо світу, свідчення живої віри, що пливе із зустрічі та переживаємо її кожного разу при ламанні хліба. (Лк. 24, 30-32) Отож, відкупленні кров"ю Агнця Божого, радуйтеся завджи у Господі. (..) Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько!" (Флп. 4, 4-5) Амінь.