У вінку терновім - мій Народ,
Його топтали гнали мов на страту,
Він ніс Хреста розіп'ятих свобод
Тоді, як в світі забували Правду.
І хто згадав хоч голод, лагера?
Чому ніхто не засудив свавілля?
Мабуть боялися діткнутися пера,
Яке заговорило б мовою прозріння.
Та все ж завіса розірвалася на двоє,
І рознеслося враз, що Він воскрес.
На голові вінок, який і досі коле,
А у думках моїх праобраз Спас...
У вінку терновім - мій Народ,
Простий, обідраний, а рідний.
Тебе й тепер женуть в чужий "город"
І на цвинтар ведуть свавільний...
За вікном опустилася ніч,
Усі думи почали мене покидати,
Та не можу забути слів,
Що з Хреста я зумів прочитати.
м.Люблін, 26.01.2001 р.Б. І.З
Цвинтар в м.Харкові. Замерзлі трупи українських селян померлих з голоду. 1933р. Вічная пам'ять...
