Парафіяни с. Осівці вітають ісповідника віри Кир Павла Василика

 Початок 90 -тих. Вихід УГКЦ з підпілля. Парафіяни храму св. Миколая Мир Лікійського Чудотворця с.Осівці, Бучацького району, урочисто зустрічають ісповідника віри єпископа Кир Павла (Василика).

  (Фотографія з родинного архіву о.Івана Зозулі)

#Осівці #Osivtsi #угкц #ugcc

"Пам'ять про праведника буде вічна" (Пс. 111, 6)

"Пам'ять про праведника буде вічна" (Пс. 111, 6) 

(Фото з 1 св. Сповіді та урочистого св. Причастя. Власність родинного фотоархіву о.Івана Зозулі)

Сьогодні для мене великим скарбом і здобутком є спогади про життя підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Дякую Ісусові моєму Господу, що дав мені зустріти в ті часи правдивих своїх послідовників. Вдячний своїм батькам, що брали мене з собою на богослужіння підпільної церкви, де і формувалося моє священиче покликання. Велике спасибі о.Івану Павлу Сеньківу за те, що запросив прислуговувати на Службі Божій, що провів мою першу св. Сповідь і уділив перше та урочисте св. Причастя.

(17 липня 1988 р.Б., в с.Зарваниці вперше урочисто вл. Павло Василик відслужив Св. Літургію з нагоди 1000 хрещення Руси-України. Власність родинного фотоархіву о.Івана Зозулі)

Надзвичайно важливою, хвилюючою та святковою була моя участь з мамою в події 1000 ліття Хрещення Руси-України, що відбулася 17 липня 1988 році в Марійському Духовному Центрі с.Зарваниці. Хоч важкими були зовнішні обставини, а все довкола було обтягнуто поліцією, однак дух молитви, вдячності та відваги Божої перемагав їх. Божественну Архиєрейську літургію очолював владика ісповідник віри Кир Павло Василик у співслужінні чисельно зібраного духовенства. Владика Павло в скерованому слові своєю рішучістю, ревністю Божою гартував наші душі та серця.

Радий, що серед 30. 000 паломників Господь Бог і мене удостоїв стати учасником цього таїнства.

Спогади о.Івана Зозулі

Мозаїка. Ікона - "вікно" у Небесне царство

Ікона - "вікно" у Небесне царство, промінь світла нашого Творця. Вона несе людині радість і світло, можливість пізнання Образу Бога воплоченого. Щоб виконати ці завдання при написанні ікон використовують колір чистий, незамутнений, що ідеально досягається в техніці мозаїки, - "вічної" мистецької техніки, як її ще називали наші предки.  Докази цього твердження можемо знайти в різних кутках світу, де людина творила високе мистецтво духа і віри.

В нашому народі мозаїка відома ще з часів святого рівноапостольного князя Володимира. Софія Київська, Михайлівський Золотоверхий монастир були прикрашені мозаїками, які дійшли до нашого часу. Вони пережили роки піднесення і роки упадку, миру і війни, і їх , за волею Бога, не знищили ні вогонь ні вoда. І ми сьогодні маємо можливість молитись і споглядати на творіння рук  людей наповнених Божим натхненням.

 

Мозаїка покликана відтворити ефект осяяного світіння. При площинномутрактуванні в іконі, саме кольором досягається безмежної глибини, світла і чистоти, а тим самим зникає предметність і земна чуттевість. Так ікона виконує одне із своїх завдань - перенести людину від земного до небесного існування.

 

Мозаїка - тисячі і тисячі частинок цілого. Майстер обирає місце кожному кольоровому камінцю. Матеріал з якого виконується мозаїка називається смальта. Це суміш кварцового піску з окисами різних металів, яка під дією високої температури перетворюється на кольоровий камінь, близький за своїми властивостями до скла, але міцніший. Також для викладання мозаїчних композицій використовують кольорове скло і золоту смальту, різної фактурності. Золота смальта, хоч і містить у собі невелику кількість золота, проте є дуже цінною. Це повязано зі складністю технології її виготовлення, адже при цьому процесі між двома пластинами скла, різної товщини, поміщається тоненькі золоті пластини. Під дією високої температури у спеціальних печах ці пластини спаюються в одне ціле. На територіях старовинних церков, які мали мозаїчне оздоблення, і тепер знаходимо залишки печей та різноманітних матеріалів, які використовували при виробництві смальти.

 

Отже, традиція мозаїчного оздоблення церков має в Україні давнє коріння. Нам, судилося продовжити її.

 

Інформацію подав Тарас Новак.

 

     ******************************************

 

Протягом двох років у с. Мар’янівка, Тернопільського р-ну, Тернопільської обл., виконувались три  мозаїки на фасаді церкви Різдва Пресв. Богородиці.

З обох боків від входу встановлені мозаїчні зображення Зарваницької Богородиці по праву сторону та Слуги Божого Йосипа Сліпого по ліву сторону, вверху над дверима височіє мозаїка Нерукотворного Лику Господа нашого Ісуса Христа.

 

Ці ікони виконані у неовізантійському стилі з використанням як сучасних так і традиційних матеріалів.

 

Для зовнішнього оздоблення храму мозаїка підходить найкраще, адже цей матеріал по технологічних показниках найстійкіший до низьких температур, добре протистоїть волозі і сонячним променям.

 

Мозаїчна ікона створена з маленьких шматочків смальти (випалений пісок із оксидами металів), які перед клеєнням на стіну, спочатку  потрібно порізати, і поколоти. Кожен камінчик підтесується на станку і тільки після того кріпиться до основи. Клеється смальта за допомогою клею «Sopro», який є еластичний і міцно та надійно тримає смальту.

 

Окрім звичайної смальти в іконі також використовувалась ще й золота смальта ( сусальне золото з обох боків обгорнуте склом і випалене в печі) , а також металізоване скло.

 

На мозаїці із зображенням Блаженнійшого кардинала Йосипа Сліпого використовувалось ще й вітражне скло, яке збагатило та вигідно підкреслило загальний образ композиції, а ще однією з найголовніших властивостей цього матеріалу є витривалість до будь-яких кліматичних умов.

 

Поєднання різних видів матеріалів, дало змогу створити довершену, цікаву композицію, а завдяки мерехтінню і переливанню смальти при сонячному промінні постаті святих немов оживають.

 

Інформацію подав Андрій Кульгавець

Джерело: https://homilia.io.ua/s2745537

Ефективне, успішне свідчення.

 

Відпочинкова зона у с. Осівцях

 

Ісус Живий!

Відповідальний час карантину

Відповідальний час карантину.

- І що робити?

- Молімся словами сліпця Вартимея (див. Мр. 10, 46 - 52) "ГОСПОДИ ІСУСЕ ХРИСТЕ, СИНУ БОЖИЙ, ПОМИЛУЙ МЕНЕ ГРІШНОГО!"

Щоденних три кроки християнина

- У наших молитовниках знаходимо молитви щоденні, ранішні, вечірні та молитви на різні потреби.

- У розділі "Вечірні Молитви" є заохочення зробити іспит сумління.

- Отож:
Робімо щоденно -
1) ІСПИТ СУМЛІННЯ.

2) ЩИРИЙ І ДОСКОНАЛИЙ ЖАЛЬ ЗА ГРІХИ.

3) ЩОДЕННЕ ДУХОВНЕ СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ.


МОЛИТВА ДУХОВНОГО СВ. ПРИЧАСТЯ:

«О мій Ісусе! Вірю, що Ти присутній у Пресвятій Тайні Євхаристії! Люблю Тебе над усе, і моя душа тужить за Тобою. Не можу зараз Тебе прийняти в Пресвятій Тайні Євхаристії, тому хоча б духовним чином прийди до мого серця! Запрошую Тебе, відчиняю навстіж двері мого серця, згадуючи Твої слова: «Ось стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Одкр 3, 20). Обіймаю Тебе, неначе б Ти вже був у мені, і весь єднаюся з Тобою. Ісусе, моє найвище Добро й моя солодка Любове! Торкнись мого серця й запали його, щоб воно завжди палало любов’ю до Тебе». Амінь

 (Джерело молитви: http://tze.org.ua/reportazhi/3516)

Як осягнути чисту, досконалу молитву

- Вгамуйся, а як не вгамуєшся, то і не осягнеш її.

- А що означає вгамуватися?

- Ось, що це означає, коли ти будеш жити сьогоднішнім днем (перестанеш жити очікуваннями) і всеціло віддаш себе волі Божій, ось ти і вгамуєшся. (...) Без вгамування, зосередженності не осягнути тобі чистої молитви. (Старець Доротей)

Тема: Портрет Проповідника (Конференція)

Вже на початку нашої зустрічі мали би ми собі завдати труду щоб загально описати,  а що таке саме явище портрету.

В словнику нашої рідної мови читаємо: Портрет (франц. portrait, від застарілого portraire — змальовувати), зображення або опис (наприклад, в літературі) якої-небудь людини або групи людей, що існують або існували в реальній дійсності. Найважливішим критерієм портретності є схожість зображення , образ.

Тоді чий образ, зображення повинна відображати віруюча людина: семінарист, диякон, священник, єпископ і т.д. І відповідь на перший погляд проста, образ Бога, який Творець відобразив у своїх дітях. (Богослів’я посту: Христос прийшов, щоби відновити впалий колись Образ.)

Отож, якщо всі ми є дітьми Божими і є носіями Його образу, то всі ми є залучені в проповідь, але у якій мірі?

По-перше: Всі охрещенні, тобто миряни є покликанні до проповіді життя, тобто свідчення, свідоцтва про дію Бога у власному житті. (Охрещенні через хрещення беруть участь у загальному, царському священстві)

По-друге: Ієрархічне священство (висвяченні особи) є залученні до потрійної місії церкви: навчати (виголошувати гомілії, проповіді, катехизи, реколекції, конференції тощо), освячувати і керувати нею аж до повернення Христа (Див. II Ватиканський Собор, Декр. «Ad gentes», 5).

Щоби образ проповідника був для нас більш цілісним та повнішим пропоную для розумів дві фігури, одна старозавітня, друга відповідно новозавітня.

Перша фігура - портрет проповідника, грецькою мовою «Εκκλησιαστής» , на івриті קהלת‎ — «Коге́лет»

В однойменні книзі читаємо: «Когелет старався дібрати вирази гарні, й вірно списати слова правди». (Проповідник, 12, 10)

Отже, слово «Когелет», означає проповідника на зібранні. (Це слово дуже близьке до слова «Кахаль»  - озн. збирати,  зкликати і вияснюється, як той хто головує на зібранні, навчає народ.)

Друга фігура – портрет проповідника, який ми окреслимо грецьким словом  ὁμιλία – гомілія, означає бути разом, розмовляти, вести діалог.

Класичним прикладом такого проповідника є шлях до Еммаусу та розмова Христа з двома учнями. (Див. Лк. 24, 14- 35)

Святий Іван Павло ll в Апостольському листі Mane Nobiscum Domine у IV розділі, параграфі 24 пише: ЄВХАРИСТІЯ ЯК ПОЧАТОК І ПРОГРАМА "МІСІЇ"

"І вони рушили негайно..." (Лк.24, 33)

"Впізнавши Господа, два учні з Емауса " рушили негайно" (Лк. 24, 33), щоби розказати іншим про, що побачили і почули. Той хто справді зустрівся з Воскреслим, споживаючи Його Тіло і Кров, не може утримувати в собі пережиту радість. Зустріч з Христом, яка постійно поглиблюється в євхаристійній близькості, пробуджує у Церкві й у кожному християнинові насущну потребу свідчити і євангелізувати".

Якщо все вище підсумувати, то перевага і місія проповідника новозавітнього не замикається храмом, а він іде і шукає, як і Христос, щоб знайти, спасти, те що загинуло.

У цьому контексті місія проповідника увібрала в себе такі складові цього портрету.

1. Він є: Отцем – бо головна риса батька – любов! (Пор. І Кор. 4, 15 - 16, Лк. 15, 11 - 32)
2. Він є: Керівником – «Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів (керівників) тайн Божих. Тим то вимагається від завідувачів, що кожний з них був вірний». (Див. І Кор. 4, 1-2)
3. Він є: Свідком – «Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, - звіщати Євангелію Божої благодаті». (Діяння 20, 24)
4. Він є: Служителем «Слугою» – св. Павло у  першому листі до Коринтян пише: «Я – Павлів», а  інший: «Я – Апполлосів», то хіба ви не звичайні люди? Що таке Аполлос? Що Павло? – Слуги, через яких Ви увірували, і то як кому дав Господь». (І Кор. 3, 4-5)

Підсумувати і завершити хочу словами: «Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса». (2 Кор. 4, 5)

о.Іван Зозуля

Проповідь живої парафії

Проповідь живої парафії.

Мотто: “Будьте Свідками Христа!” (Патр. Йосиф Сліпий, Заповіт)

 I. Дорогі друзі, нашу зустріч хочу розпочати зі слів катехези папи Франциска на тему «Виховання до надії» (виголошена 20 вересня 2017 року), у якій Святіший Отець навчає: там де Бог тебе поставив, живи надією, завжди надійся, ніколи не здавайся, пам’ятай, що перший ворог, якого ти маєш перемогти не поза межами тебе, а всередині. Тому не допускай гірких та темних думок. (…) Віра і надія ідуть разом. (…)Бог не розчаровує. Він все створив щоб ми розцвітали. Пригадую собі розмову, коли дуб попросив мигдальне дерево, скажи мені про Бога і мигдаль розцвів.

Перш ніж перейдемо до етапів, кроків написання гомілії, а також вияснимо структуру гомілії, хочу сьогодні дещо висвітлити про засоби євангелізації.

Для початку поставимо собі питання: чому Церква століттями користувалася довірою?

У перших століттях критерієм довіри до Церкви було мучеництво. Язичники і невіруючі бачили приклад багатьох молодих і старших людей, як жінок так і чоловіків з різних суспільних середовищ, які радо приймали смерть ради Христа і робили це з радістю. Саме тому, завдяки їхньому свідченню багато людей у ті часи ставали християнами.

Згодом, у процесі розвитку та становлення Церкви, почали виникати монастирі, які ставали освітніми осередками. Це було значним фактором, який впливав на підвищення авторитету Церкви. Дуже позитивне свідчення було те, що монастирі об’єднували багато людей, які посвячувалися Господу, чинили діла милосердя, засновували школи, лікарні…

         Перший засіб євангелізації:

   1.Свідчення власного життя. (Християни повинні реалізувати своє покликання та випромінювати радість, щастя, будувати міцні сім’ї, добре виховувати дітей)

       Другий засіб євангелізації:

   2.Виходити до людей. “Ідіть і проголошуйте Євангелію”. (Мр. 16, 15) “Віра, народжується від слухання”. (Рим. 10, 17)

(Папа Франциск, не існує “євангелізації з м’якого крісла”:

Усі християни мають обов’язок та місію євангелізувати, просячи у Господа благодаті бути «слухачами Святого Духа», Який допомагає вийти поза себе самих та бути близькими до людей. На цьому наголосив Папа Франциск у проповіді під час Святої Меси у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти» у четвер, 19 квітня 2018 р.

Папа пригадав, що після смерті мученика Степана розпочалось велике переслідування християн, а учні розпорошились по різних місцевостях. Але саме цей вітер переслідувань спонукав учнів до виходу із своєї батьківщини. Отож, змушені переслідуванням до виходу «поза» себе самих, вони почали засівати зерна Божого Слова у різних місцях. Євангелізаціє не є добре підготовленим планом прозелітизму. Це Святий Дух нам наказує, в який спосіб маємо діяти – як нести Боже Слово, як нести Ісуса Христа іншим. І все розпочинається із слова «встань». Не існує «євангелізації з м’якого крісла». Необхідно піднятись та вийти, перебувати в русі. Проповідник пригадав, як багато чоловіків та жінок залишили свою батьківщину та пішли у далекі краї, несучи Боже Слово іншим людям. Часто, задля різних хворіб, на які захворіли, євангелізуючи у віддалених країнах, чи задля переслідувань, вони помирали у молодому віці, або віддавали життя за Христа.

Далі Святіший Отець пояснив, що не потрібен жоден «вадемекум євангелізації», потрібна близькість, тобто, підійти, наблизитись до людей, а також нести людям Бога, починаючи від конкретних ситуацій. Отож, підсумовуючи Папа зазначив, що євангелізуючи своїм словом та прикладом, потрібно пам’ятати ці три ключові слова: встань, підійди та починай із реальної ситуації. Не забуваючи при цьому, що євангелізація завжди повинна відбуватись у слуханні Святого Духа.

Див. http://catholicnews.org.ua/papa-ne-isnuie-ievangelizaciyi-z-myakogo-krisla )

     Третій засіб євангелізації:

   3.Харизма. Перше значення грецького слова «харизма» - веде до пробудження, нагадує, проголошує. У буквальному значенні прекладається  як “крик”, оголошення, звіщання. Друге значення – це навчання. Йдеться про більш впорядковане, систематичне, довше навчання, - з грецької – “дідахe”.

Господь Ісус промовляє до нас: “Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи”. (Мт. 28, 19) Нас також будуть супроводжувати знаки. (Див. Мр. 16, 17) І сам Ісус Христос зворушуватиме людські серця.

Також дуже коротко хотів би висвітлити форми проповіді-свідчення мирян:

а) Життя вірою. Блаженніший Любомир навчав нас: “Служити так, як це робив Ісус Христос, - велике мистецтво”. 

б) визнання віри через свідоцтво життя (подружнє житя, родина, служіння у парафії, присутність християнина на роботі, середовище у якому живемо) Подружжя має бути для себе і для дітей свідками віри і любові Ісуса Христа.

в) Родина – особливе місце євангелізації. Однак, опорою після євангелізації для родини є церковна катехеза “дідахе”.

Ми ніколи не станемо добрими проповідниками, якщо ми не були перше євангелізованими, котрі особисто досвідчили, пережили керигму!

Про який саме досвід іде мова:

1. Бог є любов – досвід Божого прийняття.
2. Ким є людина? Писання говорить: “всі згрішили… “ (Рим. 3, 23) Людина потребує Спасителя!
3. Ісус Христос є Спасителем.
4. Людина приймає Христа як свого Господа і Спасителя.
5. Творення спільноти Церкви через Святого Духа. (Входження до спільноти Церкви)
6. Прохання про наповнення  дарами Святого Духа. (Дари для служіння і будування спільноти)

Папа Павло VI в енцикліці “Evangelii nuntiandi” говорить: “В сьогодніших часах не дуже хочеться слухати вчителів, але свідків’’.

 

 

II.  Етапи написання проповіді, гомілії.

 

Блаженніший Любомир: “Секрет доброї проповіді полягає у її підготовці”. 

 

1.   Особиста медитація біблійного тексту (лат. Lectio divina) Було б дуже корисно починати медитацію вже в понеділок рано, щоб до неділі роздумувати над Словом, ходити з ним, пам’ятати, жити ним.

2.   Зробити аналіз (egzegeza)об’явленого тексту . В цьому нам допоможуть біблійні коментарі, енциклопедії…

3.   Чітко сформулювати тему. (Латинська сентенція говорить так: “Якщо розум оволодів темою, то слова приходять самі собою’’.

4.   Тепер слід скласти план.  (А. Шопенгауер: “Хто ясно мислить, той ясно, зрозуміло викладає''.)

5.   Конспект. Написати конспект проповіді, обо  гомілії.

6.   Засвоєння конспекту. Проповідник повинен добре володіти текстом.

 

Дуже хочеться донести,  що проповідь, гомілія не повинна бути переказуванням чужих думок, зачитуванням чужих наук, також не повинні ті, яким доручена місія навчання Слова Божого виносити на амвон політику, суперечки, плітки.

 

Тривалість недільної гомілії повинен становити  не більше 10 – 15 хвилин.

 

 

III. Структура гомілії

 

Для початку давайте вияснимо значення слів проповідь та гомілія.

 

 

Другий Ватиканський собор у конституції “Про святу літургію” у №52 подає дефініцію гомілії: дуже поручається гомілія, як частину тієї ж літургії, в якій протягом літургійного року дається повчання про таїнства віри й засади християнського життя.

 

Отже, проповідю ми можемо назвати те звіщання Слова Божого, що є поза літургією. Гомілія є інтегральною частиною літургії (Божественної літургії) Тому проповідь і гомілія не є синонімами.

 

Класична структура будь-якої промови включає в себе такі елементи:

1.Вступ (змотивувати слухача, подаємо цікавий приклад, або ілюстацію)

2.Основна частина (вияснити у світлі Слова Божого)

3. Закінчення (це висновки, заохочення до глибшого християнського життя)

“Кінець – це розв’язання всієї промови. Він повинен бути таким, щоб слухачі зрозуміли, що далі говорити нема чого”. (А.  Коні)

 

Структура гомілії:

1.   Змалювати життєву ситуацію , тобто подати елемент егзистенціальний.  Розпочинаємо з особистого досвіду слухачів, з їхніх очікувань, увразливити на їхні проблеми. Можна це представити у формі прикладу, ілюстрації, або питання на котре шукатимемо відповіді в Слові Божому. (Вступ повинен становити 25% гомілії)

 

2.   Послухаймо -  ”Так говорить Господь” – елемент керигматичний, містагогічний (літургічний) – це повинно бути гарне вияснення (egzegeza) Євангелії. (Ця частина становитиме 50%)

3.   Християнське життя. Заохотити жити згідно з Євангелією, висвітлюючи елемент морально-еклезіальний та есхатологічний. (закінчення – 25%)

Проповідник, як навчає папа Франциск є людиною надії!

 

 

IV.  Значення прикладів, ілюстрації у проповідування та їх характеристика

 

Найперше, приклад повинен бути, ясним (зрозумілим) і конкретним. Ми повідомляємо слухачів звідки цей приклад взяли.

 

Значення прикладів:

-         Вони прояснюють думку, просвічують ідеї.

-         Кажуть, що приклади – це вікна проповіді, через які проникає світло.

 

Ціль прикладів:

-         Ясно, зрозуміло і просто вияснити ідею для кращого розуміння.

-         Викликати зацікавленість, змотивувати. Приклади слухачами запам’ятовуються легше і швидше.

 

Навести приклад, чи ілюстрацію, означає освітити (вияснити) ідею проповіді.

 

Характеристика доброго прикладу:

-         Зрозумілий. Співзвучний з досвідом слухачів – веде від відомих речей до невідомих. Допомагає у кращому зрозумінні Божої істини та поглиблює віру.

-         Властивий. Підходящий – прямо відноситься до теми проповіді.

-         Актуальний. (Не використовувати застарілих прикладів)

-         Правдивий.

-         Рівнозначний темі.

 

Напочатку ми собі пригадали коротко основну частину катехези папи Франциска у якій він наводить ілюстрацію, а саме розповідь дуба і мигдального дерева, котре розказало йому про Бога тим, що розквітло. Тому і всі віруючі люди повинні також розквітати вірою, а згодом також і плодоносити надією та любов’ю.

 

 

Дорогі у Христі! Для роздумів хочу нам навести слова о. д-р Казімєжа Пануся: “Дбати треба про те, щоб церква не тільки існувала, але жила, це також, а може перш за все, піклування над відновою проповідництва”. 

 

В листі до колосян св. Павло пише: “Моліться (…) щоб Бог відчинив нам двері проповіді” (Пор. Кол. 4, 3)

о.Іван Зозуля

 

 

 

Тема: Слово Боже у житті парафії

Головна тема наших розмірковувань: "Жива парафія – місце зустрічі з Живим Христом".


Дорогі учасники нашої зустрічі! Наші думки будуть сконцентровані на контексті парафіяльного життя. Східно-християнська літургійна традиція промовисто показує нам, місце Божого Слова у церковній спільноті. Святе Письмо розташоване у центрі престолу, а також і Кивот – «неописане Боже Слово, котре Святим Духом описалося у лоні Пречистої Діви Марії» - говорить традиція св. Церкви. Отже, ми бачимо прихід Слова до людини, як рівнож і прийняття Його нами є шляхом, дорогою. Це дуже глибоко описує святий Лука, дорогу двох учнів до Емаусу (Лк. 24, 13-35). Наша літургія запрошує нас іти цим шляхом. Це проголошення Доброї Новини (гомілії) і Євхаристія – «чи не горіло наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та вияснював нас писання?» На тему пошани Святого Письма у Церкві навчає Другий Ватиканський Собор у догматичній Конституції про Боже Об"явлення: «Церква, як і Тіло Господнє, завсіди почитала Божественні Писання, тому що, найбільше в святій Літургії, не перестає брати з трапези і Божого Слова і Тіла Христового хліб життя і подавати віруючим». (1)

Блаженніший Святослав у пастирському листі до вірних УГКЦ, повчає:«Місцем, де найчастіше зароджується, зростає і дозріває святість християнина є парафія». (2) І далі продовжує, «через Боже Слово ми пізнаємо Христа, зустрічається з Ним і входимо у живі відносини з Ним. «Незнання Святого Письма – це незнання Христа», казав св. Єронім. Ми хочемо в наших парафіях наслідувати перших християн, щоб Слово Боже стало основою нашого церковного, парафіяльного, суспільного і особистого буття. Наполегливо заохочую душпастирів до належної підготовки проповіді на основі проголошенного Божого Слова, так щоб це Слово ставало «Живим і діяльним» в житті ваших парафіян, здатним кормити їх, давати їм відповіді на актуальні проблеми сьогодення та надихати їх на служіння». (3)

Слово Боже, як це вище згадувалося у тексті, має давати мирянам відповіді на актуальні проблеми, а отже, воно повинно бути зрозумілим для них і прийнятим. Тому в рамках сьогоднішньої доповіді, відважимося запитати себе, також і про ті проблеми, котрі існують із проникненням Слова в життя людей. Відповідь спробуємо знайти в площині щоденного людського досвіду. У свідомості сучасних людей домінує негативний образ слова. Розуміють його радше, як протилежність фактів і конкретних вчинків. Це означає, що наше людське слово пережило глибоке знецінення. Звичайно, що такий підхід і таке розуміння є дуже далеким від біблійної візії слова. В Біблії, Слово ставиться на рівні із фактами.«І сказав Бог (…) І так сталося».(Буття 1, 9)

У наших дорогих мирян, може скластися враження, що обов"язок проповідування Божого Слова лежить лише на церковній ієрархії. І з цього приводу хочемо собі чітко розмежувати компетенцію та вказати на види проголошення Євангелії у церкві. Отож, гомілійне проповідування, котре є частиною літургії, (4) звичайно зарезервоване виключно для духовних осіб, тобто дияконів, священиків, єпископів (сторож віри). Однак у церкві є також інші форми проповіді; підкреслимо собі сьогодні на дуже актуальній формі – це євангелізаційна, котра дає запрошення, читаємо у Догматичній Конституції про Церкву № 35, для відповідно підготовлених на це світських осіб, тобто мирян. Котрі звіщають Христа Словом і свідченням, щоб появилася сила Євангелія у щоденному житті. (5) І в цьому ми маємо перші успіхи, при наших парафіях виникають молитовні спільноти, біблійні кола, на рівні нашої архиєпархії з благословення митрополита Василія Семенюка, проводяться вишколи молодіжних лідерів, школа християнського аніматора, що діє при нашій семінарії, на рівні церкви школа євангелізації Святого Андрія, головою котрої є о.Йосафат Мащич МТСА (сьогодні єпископ помічник Івано-Франківської Архиєпархії) та о.Теодор Пилявський ЧСВВ. (6) Це звичайно всім нам, служителям, додає впевненості та ентузіазму та наповнює вірою наші парафіяльні спільноти.

«Слово Боже, навчає патріарх Святослав, має принести видимі плоди у нашому щоденному житті». (7) І продовжує, що «у наших парафіях не повинно бути жодної родини. Яка б не мала Біблії. Всіх вірних закликаю до щоденного читання Святого Письма, найкраще – через участь у біблійних гуртках при парафії та через молитовне читання вдома. Ще однією незамінною книжкою для нашого духовного зростання має стати нещодавно проголошений Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», як підручник віри нашої Церкви». (8)

Всі ми розуміємо, що жодна добра справа на дорозі нашого християнського життя не матиме видимих духовних плодів без нашого особистого відношення до особи Ісуса Христа. Папа Франциск в адгортації «Радість Євангелія», недвозначно заявляє: «Запрошую всіх християн, в якому місці чи ситуації вони би не перебували, вже тепер відновити особисту зустріч з Ісусом Христом». (9) Наслідком цієї зустрічі, як нещодавно підкреслив Святіший Отець, є «навернення до любові Ісуса, яка змінює життя та чинить з християнина свідка любові. Церква очікує на свідчення християнського життя і Святий Дух допомагає нам прожити у святості відповідно з Євангелією. (…) Виходьте на вулиці, проголошуйте Євангеліє! Згадайте, що Церква зродилася в день зіслання Святого Духа для того, щоб іти далі. Будьте близькими із бідними, торкайтеся їхнього зраненого Христового тіла. Дозвольте Святому Духові вести вас у свободі». (10)

Дорогі учасники зустрічі! Боже Слово почуте, прийняте, проголошенне, найперше оживляє нас, відтак будує наші парафіяльні спільноти, Христову Церкву! І на завершення покладімо у наші серця, слова папи Франциска: «Завжди носіть в кишені Слово Боже! Читайте Його маленькими уривками – будьте завжди із Божим Словом! (11) Завдяки Божому Слову, ми пізнаємо, досвідчуємо Христа, дозріваємо до свідомості Його учнів і все це кожен з нас переживає в своїй парафії.

Автор доповіді о.Іван Зозуля.

Використана література:

(1) Документи Другого Ватиканського Собору, в: Догматична Конституція про Боже Об"явлення №21, Львів «Свічадо» 1996 с.327.

(2) Пастирський лист Блаженнішого Святослава до духовенства, монашества і мирян УГКЦ, Київ 2011 с.1.

(3) там само, с. 2.

(4) Документи Другого Ватиканського Собору, в: Конституція про Святу Літургію №52, Львів «Свічадо» 1996 с.30.

(5)Пор. Документи Другого Ватиканського Собору, в: Догматична Конституція про Церкву №35 с. 125.

(6) Адрес школи св..Андрія-www.novaevangelizacia.com.ua

(7) Пастирський лист Блаженнішого Святослава до духовенства, монашества і мирян УГКЦ, Київ 2011 с.2.

(8) там само, с. 2.

(9) Апостольська Адгортація Радість Євангелія Святішого Отця Франциска про проголошення євангелія у сучасному світі - http://catholicnews.org.ua/evangelii-gaudium-apostolska-adgortaciya-radist-ievangeliya-svyatishogo-otcya-franciska

(10) Святіший Отець і Католицька Харизматична Віднова на стадіоні «Олімпіко» - http://catholicnews.org.ua/svyatishiy-otec-i-katolicka-harizmatichna-vidnova-na-stadioni-olimpiko

(11) там само , http://catholicnews.org.ua/svyatishiy-otec-i-katolicka-harizmatichna-vidnova-na-stadioni-olimpiko

День рідної мови

Вчора 21 лютого в Україні відзначали Міжнародний день рідної мови.
Пропоную вірш "Мова" авторства мого земляка, односельчанина, поета Богдана Чепурко.

Вірш "Мова"

Українська мова -

давня й молода.

Світить рідне слово,

як жива вода.

Звідки воно взялось -

діло не просте...

В душу засівалось -

із душі росте!

Джерело: Християнська читанка, упорядкувала Оксана Копак, видання друге, Львів "Свічадо" 2015 с.115.

Еміграційні процеси початку XX ст. в с.Мар"янівка

Еміграційні процеси початку XX ст. в с.Мар"янівка.

На початку XX ст. економічно село було дуже збіднілим. Така ситуація змусила місцеве населення їздити на заробітки у Францію і Німеччину і то на тривалий час (7-12 років.)  У 1913 року в Канаду, Америку та Аргентину емігрувало біля 70 чоловік, дехто з сім"ями. За квиток "шляхкарту" треба було продати 2 морги поля і корову. Також до Америки емігрував селянин Степан Дембіцький котрий мав у своїй Мар"янці (довоєнна назва села) власну крамницю, він теж виписував українські газети та читав для односельчан. Тому село завжди було національно свідоме. В Америці Дембіцький Степан у 1922 - 28 роках очолював Українську лігу американських ветеранів. З 1922 співзасновник на конгресі у Філадельфії Об"єднання українських організацій в Америці. Ініціатор створення у США Українського банку.

Хор с.Мар'янівка 1962 року. 

Керівник Баб'як В.В.

Освячення нового храму в с.Мар"янівка

Високопреосвященний владика Михаїл Сабрига, 21. 09. 2004 року освятив нову церкву в с.Мар"янівка, що була збудовано завдяки жертвенності парафіян та стараннями Костика Петра і молитвами о.Михайла Симця.

Освячення наріжного каменю під будівництво нового храму в с.Мар"янівка

Всечесний о. мітрат Василій Семенюк, (сьогодні високопреосвященний архиєпископ і митрополит) 21. 11. 1997 року освятив наріжний камінь у с.Мар"янівка під будівництво нового храму. Парохом тоді був о.Михайло Симець.

Ви покликанні до спільноти

Дорогі Друзі, прийміть рішення приходити кожної неділі та свята на спільну молитву до Божого Храму. План Бога на Ваше життя, щоб Ви не були самотніми!

Погляд довкола.... "Ніколи ми такого не бачили!" Неділя 2 - га Великого Посту (Мр. 2, 1 -12)

"Ніколи ми такого не бачили!"

 Дорогі брати і сестри! Запитаймо себе, що бачимо ми зустрічаючись із своєю буденністю, перебуваючи у своїй дійсності, на що звертаємо увагу і який зміст вкладаємо? Наскільки навчилися з усього радіти, милуватися, захоплюватися, надихати, мотивувати інших, прагнути кращого і просто любити?

 Сьогоднішнє євангельське слово, - це не просто історія про оздоровлення розслабленого, воно охоплює набагато більше осіб на яких впливає ця подія.

 Ісус проповідує в одному із домів Капернаума. Там зібралася велика громада  охочих послухати проповідь Христа. І як описує Євангелія, "що не було більш місця, навіть перед дверима..." (Див. Мр. 2, 2)

Дорогі, в дуже не простих обставинах, нині опинилися ті, що принесли розслабленого, знедоленого чоловіка. І  від самого початку вони активно діють, роблять так, як підказує їм розум та серце, "розкрили стелю над місцем де Він (Ісус) був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений." ( Див. Мр. 2, 4)

 Перше, на що звертає увагу Христос у вчинкові цих чотирьох чоловіків, Він бачить їхню живу, діяльну віру, тому й звертається до хворого: "Сину, відпускаються тобі твої гріхи." (Див. Мр. 2, 5)

 Нині часто можна почути звинувачення, мовляв, не йду до Божого храму,  бо там дивляться, хто  у що є одягнений, хто як поклонився, як склав руки і так далі... Тому задумаймося, дорогі Друзі, чи така  постава може позитивно впливати на інших?

 Ці четверо чоловіків, що сьогодні принесли розслабленого є керовані вірою у те, що Христос може допомогти їхньому другові, братові... Однак, чи всі були такими переконаними? Ні, і в тому зібранні були ті, що критикували Христа, ставили  під сумнів кажучи: "Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?" І Євангеліє продовжує, Ісус знає про що їхні думки і каже: "Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? І продовжує: "Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати," - мовить до розслабленого: Кажу тобі: Встань, візьми своє ліжко і йди до свого дому." (Див. Мр. 2, 8. 10)

 Дорогі брати і сестри! Народ слухаючи науку Господа Ісуса та бачачи Його діла, як описує Євангелист Марко: "Тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: "Ніколи ми такого не бачили!"

 Сьогодні, ми намагалися ближче подивитися довкола.  З цієї теми, ми почали свої роздуми над євангельським словом. І це не просто погляд довкола, а можливість оцінити  свої відносини із сотвореним світом, з іншими людьми, з спільнотою Церкви, Господом Богом! Наш погляд на себе і світ не повинен закривати двері нових перспектив, а навпаки, як навчає папа Франциск, ми повинні передавати правдивий вогонь святої віри! Це означає, що ми бачитемемо те, що Господь робить в нашому житті, в житті інших людей, а ті що сумніваються утверджуватимуться у вірі та подібно до людей з євангельської розповіді казатимуть: "Ніколи ми такого не бачили!"(Див. Мр. 2, 12), "для чистих усе чисте", (Пор. Тит 1, 15) також впевненні, що той хто вірує в Ісуса Христа, ніколи "не осоромиться." (Пор. Рим. 9, 33) Амінь.

Про християнське виховання дітей

Дорога Деканальна Родино! Сьогодні хочу поділитися з Вами декількома думками, що стосуються теми християнського виховання дітей.

Святий Іван Дон Боско часто повторював, що "без любові немає довір'я, а без довір'я немає виховання."

Кожен з нас живе у певних обставинах життя і саме в них формуються відносини та самоусвідомлення себе в сім'ї, родині, суспільстві. Вимальовується образ Бога. Іншими словами формується особистість. І кожен з батьків бажає, щоб виховати, як каже Писання "вірних дітей" (пор. Тит 1, 6), тобто дозрілу особистість.

Щоб це осягнути, треба уникати у вихованні чотирьох основних помилок:

1) Це наше невміння прийняти зміни.

Звичайно, це не означає, що дітям треба у всьому потурати. Однак треба розуміти, що є певні відмінності між поколіннями. І замість того, щоб заставляти своїх дітей пристосуватися до нашого покоління, дозвольмо їм бути доброю частиною свого.

2) Надмірний контроль.

Це поняття охоплює різні форми відносин: від суворих заборон, суворої дисципліни, аж до образ. Надмірні дисципліна та заборони можуть викликати зупинку розвитку особистості дитини, або ж викликати спротив і бунт супроти батьків.

3) Недостатній контроль.

Слід відмітити, що це одна з найбільш гострих проблем розвитку суспільства. Люди з матеріальним достатком, забезпечені, схильні все дозволяти своїм дітям, думаючи, що це вийде їм на добро. Якщо Ви недостатньо приділятимете уваги своїм дітям, то вони можуть вирости із почуттям залишенності, непотрібними та озлобленими, без належного почуття любові.

4) Непослідовність батьків.

Діти хочуть наслідувати своїх батьків. Порада дуже проста, нам завжди слід бути автентичними, правдивими.

Про подвійні стандарти в житті треба забути, бо інакше ми будемо в очах власних дітей лицемірами.

В листі до Ефесян 6, 4 читаємо: "А ви батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі та напоумленні Господньому."

Найбільш слушним методом виховання, як вважав Св.Іван Дон Боско є любов.

"Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. (...) Бог - любов." (1 Ів. 4, 7 - 8)

Роздуми о.декана Івана Зозулі.