Господи, нехай прийде Твоє царство. Благаємо Тебе, Боже, торкайся наших сердець, щоб усі, котрі будуть слухати, або читати це слово зростали у вірі та сповнювались благодаті Святого Духа.
Дорогі Брати та Сестри! Хто може похвалитися абсолютною святістю? В псалмах читаємо, що праведник сім раз на день падає але кожного разу кається у своїх гріхах.
Два дні тому назад, в с.Настасів (Тернопільський р-н., обл) був похорон на котрому познайомився з п.Стефанією і як виявилося підчас розмови, що вона родом із села Семаківці, Івано-Франківська обл.. Рідне село блаженного священомученика Миколая Чарнецького. Пані Стефанія розказала мені свідчення. В їхній родині сталося горе. Братова Ольга (родом із Росії) дуже сильно травмувалася із діагнозом - перелом хребта. Лікарі говорили, що вона назавжди залишиться у інвалідному візку.
В 2002 році 4 липня мощі свщ. Миколая переносили з Личаківського цвинтаря до церкви свщ. Йосафата, що на вул. Замарстинівській 134 у м. Львові. Саме у тому часі Тарас чоловік хворої молився біля мощей та просив помочі Божої. Додому їхав з надією везучи із собою фрагмент святої реліквії, що в той день отримували віруючі. Коли його дружина помолилася із вірою прикладаючи до себе св.реліквії, просила в Господа ласки зцілення за молитвами свщ. Миколая. У ночі їй приснився сон, що вона лежить, але відчуття немов у повітрі та до неї підійшов чоловік із чорною бородою ( в цій людині впізнала свщ. Миколая Чарнецького) і під спину їй ставить вогонь.
Після цієї події, вона одужала, як сама стверджує, що це сталося за молитвами єпископа М. Чарнецького. Навернулася ще більше до Бога і тепер є практикуючою християнкою. Співає в церковному хорі.
Божественний Спаситель приходить сьогодні, як про це говорить Євангеліє в поганські околиці Тиру та Сидону. І ось жінка хананейка вийшовши, почала кричати: "Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно." (Мт. 15, 22) Ця жінка не знала правдивого Бога, вона була поганкою, та нинішнього дня - зустріла Месію-Христа.
Жити без Бога - це бути без внутрішнього миру та надії. Біс, як стверджує жінка, мучить мою дочку страшенно. Перебувати день-у-день в докорах сумління, коштує людині втрати почуття щастя та миру і ця жінка не хоче втратити шанс отримати правдивий досвід звільнення. Кличе, "Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида!" Аж тут несподівана реакція Христа, як повістує Євангелист, "Він же не озвався до неї і словом." Вона стає на шлях випробування у вірі. Господь не чує її молитви. Як часто і ми переживаємо подібний досвід? Що ж відбувається тут на справді? Пророк Ісая говорить: "Я зроблю Тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу." (Іс. 49, 6) "Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, як пише євангелист Іван, лише Ним світ спасти." (Ів. 3, 17)
Правдивий діалог людини з Богом ніколи не може бути формальністю. Це людина може задовільнитися на мить, про що свідчить євангельське слово: "учні й почали його просити: "Відпусти її, бо вона кричить за нами." (Мт. 15, 23) Вони це говорили не із спонук любові.
Відповідь Христа: " Я посланий лише до погиблих овець дому Ізраїля." Однак для цієї жінки і це не є перешкодою, вона не перестає просити Господа про допомогу. "Господи, допоможи мені!" Ісус відповідає їй: " Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам." А вона каже: "Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що кидають зо столу в панів їхніх."
Ця мужня жінка долає всі стереотипи і домагається місця для себе і свого народу в домі Божому. Бачачи її віру Христос промовляє до неї: "О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш. І видужала її дочка від тієї години."
Оздоровлення дочки цієї жінки хананейки є знаком того, що Боже царство належить до людей великої віри.
Благаємо Тебе, Боже, щоб сьогоднішнє слово Христа пробудило нас до живої та діяльної віри.
"І тому саме докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, у пізнанні - стриманість, у стриманості терпеливість, у терпеливості побожність, у побожності братолюбство, в братолюбстві загальну любов. (...) Таким бо чином широко буде вам відкритий вхід у вічне царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа." ( 2 Пт. 1, 5-8. 11) Амінь.
