Верхів’я дерев зеленіє
Від вітру схиляється в низ
І легше є жити надіє
Коли серце вільне від примх.
У слові, в усмішці серця
В безхмарному небі яснім
Ти бачиш Христа милосердя
Любов, що пульсує у Нім.
Вдивляюся в душу людини
І бачу образ Його
Страждання і радості днини
Гартує і ставить чоло.
Не зміг би прожити без віри
Згубився б в питаннях своїх,
А бігати світом, як «звірі»
Не в планах Господніх й моїх.
30.04.1998 р.Б. Написаний в дорозі з Любліна до Варшави
