Лунає пісня душі стоголоса
І хто діткне життєвих струн?
Іду один до житнього покоса,
Знайшов у небі зграю журавлів.
Ваш клич до висоти мені близький
І неба синього я зроду не боявся,
Та жаль мені покоса на стерні,
Що так в життя до болю закохався.
У ключ злетілись журавлі
І крилами своїми вкрили землю
Створили щось з мозаїки душі
Для тих, хто вчиться підкоряти небо.
10. 09. 2000 р.Б., с.Осівці, І.Зозуля
