Можливо кожен, хто прочитає назву цієї статті - роздумів поставить собі запитання і це логічно, що ж означає слово "Еффата"? Відповідь знаходимо у Євангелії, Добрій Новині, що її записав євангелист Марко. До Ісуса приводять "глухонімого і благають його, щоб на нього руку поклав." (Мр. 7, 32) Що було далі кожен з нас може індивідуально собі прочитати, бо найістотнішим є те, що Христос сказав, "а глянувши на небо, зідхнув тай каже: "Еффата", тобто "Відкрийся!" І зараз же відкрилися його вуха, і розв"язалися зав"язі його язика, і почав він виразно говорити. Та що більше Він їм наказував, то більше вони те розголошували. І, зачудовані понад усяку міру говорили: "Він усе гаразд учинив..." (Пор. Мк. 7, 34-37)
Отже, термін якого вжив Спаситель у відношенні до цієї людини є напрочуд актуальним сьогодні. Саме в сучасному світі церква повинна промовити "Еффата" до своїх братів і сестер, котрі знаходяться у різних християнських спільнотах, конфесіях, до всіх тих, котрі є розділенні етнічними конфліктами, котрі знаходяться у стадіях війни, існує постійна загроза тероризму. Це все згадане та інше, всього неможливо перерахувати при так великому спектрі проблем; для цього потрібні окремі дослідження. Треба однак підкреслити, що сучасність, мабуть так їй вигідно, прийняла всі характерні риси глухонімого.
Як повістує Євангеліє, він сам не прийшов до Христа, його привели приятелі. Тому церква маючи свідомість своєї місії повинна, власне, ставати тим приятелем, котрий робитиме все більш вірогідним усю глибину слова "Еффата", тобто "Відкрийся", для сучасного світу, служачи різноманітністю своїх дарів.
Але чому людина, саме тепер, при такому науковому, технічному прогресі, захотіла прийняти на себе образ "упослідженності"? Звичайно, відповісти є надто складно, а це мабуть тому, бо ставили його собі люди у всії епохах і дальше ставитимуть після нас. І це буде лише свідчити про їхню щирість і небайдужість до другої людини.
Якщо згодитися з думкою психологів, щоб уникнути цієї умовної "упослідженності" ми повинні віднайти сенс життя, тобто свою глибину, без якої немає самореалізації. І тому щоб осягнути щастя, про яке і при всіх нагодах говориться, треба найперше прямувати, як уже було і ствердженно до сенсу, а його відповідно можна віднайти лише при умові, що ти є людиною "Відкритою".
Думаю, кожен з нас аналізуючи прочитане, може дійти до висновку, який є альтернативним для кожного: людина маючи сенс життя, відповідно має і надію на життя, а отже за словами автора листа до Євреїв вона є для неї "неначе якір душі, безпечний та міцний". (Пор. Євр. 6, 19)
Тому:
- "Якщо любимо будьмо вдячні...
- Якщо живемо тільки для себе в егоїстичній тісноті - опам"ятаймося, бо розминемося з Богом.
- На любов ніколи не є запізно.
- Хтось нас все таки любить". - Оптимістично стверджує о.Єжи Шимік. (Див. Ks.Jerzy Szymik, Eseje o nadziei, Wroclaw 2001 s.101)
Виняткова Особа - Людина!
Твори добро - цивілізацію Любові!
"Еффата" - "Відкрийся!"
31.01.2002 р.Б. с.Осівці.
Як повістує Євангеліє, він сам не прийшов до Христа, його привели приятелі. Тому церква маючи свідомість своєї місії повинна, власне, ставати тим приятелем, котрий робитиме все більш вірогідним усю глибину слова "Еффата", тобто "Відкрийся", для сучасного світу, служачи різноманітністю своїх дарів.
Але чому людина, саме тепер, при такому науковому, технічному прогресі, захотіла прийняти на себе образ "упослідженності"? Звичайно, відповісти є надто складно, а це мабуть тому, бо ставили його собі люди у всії епохах і дальше ставитимуть після нас. І це буде лише свідчити про їхню щирість і небайдужість до другої людини.
Якщо згодитися з думкою психологів, щоб уникнути цієї умовної "упослідженності" ми повинні віднайти сенс життя, тобто свою глибину, без якої немає самореалізації. І тому щоб осягнути щастя, про яке і при всіх нагодах говориться, треба найперше прямувати, як уже було і ствердженно до сенсу, а його відповідно можна віднайти лише при умові, що ти є людиною "Відкритою".
Думаю, кожен з нас аналізуючи прочитане, може дійти до висновку, який є альтернативним для кожного: людина маючи сенс життя, відповідно має і надію на життя, а отже за словами автора листа до Євреїв вона є для неї "неначе якір душі, безпечний та міцний". (Пор. Євр. 6, 19)
Тому:
- "Якщо любимо будьмо вдячні...
- Якщо живемо тільки для себе в егоїстичній тісноті - опам"ятаймося, бо розминемося з Богом.
- На любов ніколи не є запізно.
- Хтось нас все таки любить". - Оптимістично стверджує о.Єжи Шимік. (Див. Ks.Jerzy Szymik, Eseje o nadziei, Wroclaw 2001 s.101)
Виняткова Особа - Людина!
Твори добро - цивілізацію Любові!
"Еффата" - "Відкрийся!"
31.01.2002 р.Б. с.Осівці.
